Абрамовський, Едуард Йозеф

Абрамо́вський, Е́двард Ю́зеф

Абрамо́вський, Е́двард Ю́зеф (польськ. Abramowski, Edward Jósef; 17.08.1868, с. Степанівка, Російська імперія, тепер Васильківський район Київської обл., Україна — 21.06.1918, м. Варшава, Польща) — філософ, політичний мислитель, психолог, соціолог.

Абрамовський, Едуард Йозеф (Abramowski, Edward Jósef)
Народження	1868
Місце народження	Васильківський район, Київська область, Україна
Смерть	1918
Місце смерті	Варшава, Польща
Alma mater	Ягеллонський університет, Краків
Напрями діяльності	філософія, психологія, соціологія
Традиція/школа	анархізм

Життєпис

Народився у заможній поміщицькій родині. Навчався в Краківському (1885) та Женевському університетах (1886–1889). 1915–1918 — професор психології Варшавського університету. Дослідник проблем політичної філософії, етики, естетики, антропології, теорії пізнання. Із 1885 до початку 1890-х Абрамовський брав активну участь у польському соціалістичному русі (входив до організації «Пролетаріат», «Закордонний союз польських соціалістів», «Робітниче об’єднання»). Займався пропагандистсько-освітньою діяльністю серед робітників. Як публіцист, із марксистських позицій критикував капіталізм і приватну власність.

У середині 1890-х Абрамовський переїжджає до Швейцарії, де розпочинається новий період його діяльності. Переживає втрату дружини і сестри, тривалий час хворіє. Його духовна криза закінчується зміною поглядів: Абрамовський відмовляється від марксизму, відходить від політичної діяльності та участі в робітничому русі. Перебуваючи на лікуванні в м. Женеві, зосереджується на наукових дослідженнях із психології, соціології та теорії пізнання.

Після повернення 1897 поєднує громадську і наукову діяльність, ініціює створення «гуртків самовдосконалення», які пропагували гасла морального оновлення. У роботах «Етика і революція» («Etyka a rewolucja»; 1899), «Індивідуальні елементи в соціології» («Pierwiastki indywidualne w socjologji»; 1899), «Питання соціалізму» («Zagadnienia socjalizmu»; 1899) обґрунтовує ідею моральної та етичної революції як джерела суспільних трансформацій: внутрішні зміни самої людини мають спричинити революцію суспільну. У філософії Абрамовського людина постає як вільна, творча особистість, яка є найвищою цінністю та джерелом дії. Обстоюючи ідею самореалізації людини, наголошує, що свобода людини — це свобода бути собою.

Абрамовський вважається духовним лідером польського анархізму. Розробив концепцію «бездержавного соціалізму», засновану на трьох головних пунктах — бойкоті держави, самоорганізації та самоосвіті. Критикував державний соціалізм і державу в цілому як примусову організацію, що обмежує свободу людини, пропагував бездержавну організацію суспільства у формі добровільних об’єднань, зокрема в праці «Соціалізм і держава. Причини критики сучасного соціалізму» («Socjalizm a państwo. Przyczynek do krytyki wspуłczesnego socjalizmu»; 1904). Основу нового суспільства вбачав у співпраці, братерстві, солідарності, взаємоповазі та дружніх зв’язках. Закликав боротися за свободу кожної людини та свободу Польщі. Прагнучи до практичної реалізації «бездержавного ідеалу», Абрамовський став засновником польського кооперативного руху, працював у Союзі товариств суспільної взаємодопомоги. Як прихильник ідеї самоорганізації, пропагував економічні асоціації та ініціативи, закликав до створення кооперативів і спілок. Ідеям кооперації присвятив праці: «Значення співробітництва для демократії» («Znaczenie wspуłd­zielczości dla demokracji»; 1906), «Ідеї суспільного співробітництва» («Ideje społeczne kooperatyzmu»; 1907), «Принцип республіки кооперативної» («Rzeczpospolita kooperatywna»; 1912).

Упродовж 1907–1918 Абрамовський зосередився на питаннях психології. 1907 — співзасновник і керівник Польського психологічного товариства. 1910 у м. Варшаві створив першу психологічну лабораторію, яка згодом була перетворена на Інститут психології. Брав участь у науковому житті психологічних осередків у м. Женеві, Брюсселі, Лозанні. 1915–1918 очолював кафедру психології Варшавського університету. 1917 читав цикл публічних лекцій із досвідної метафізики («Metafizyka doświadczalna»; 1980). Його дослідження, присвячені проблемам несвідомого, пам’яті та уваги, отримали визнання наукової спільноти.

Філософія Абрамовського мала великий вплив на суспільно-політичне життя Польщі 20 ст. Зокрема, вона вплинула на дух. формування Я. Корчака.

Праці

• Zagadnienia socjalizmu. Lwуw, 1899.
• Socjalizm a państwo. Przyczynek do krytyki wspуłczesnego socjalizmu. Lwуw, 1904.
• Zmowa powszechna przeciw rządowi. Krakуw, 1905.
• Badania doświadczalne nad pamięcią. T. l–3. Warszawa, 1910–1912.
• Le subconscient normal: Nouvelles recherches expйrimentales. Paris, 1914.
• Pisma. T. 1–4. Warszawa, 1924–1928.
• Filozofia społeczna. Wybуr pism. Warszawa, 1965.
• Metafizyka doświadczalna i inne pisma. Warszawa, 1980.
• Rzeczpospolita Przyjaciуł. Wybуr pism społecznych i politycznych. Warszawa, 1986.
• Braterstwo. Solidarność. Wspуłdziałanie. Łуdź, Sopot, Warszawa, 2009.
• Wybуr pism estetycznych. Krakуw, 2011.

Література

1. Augustyniak M. Myśl społeczno-filozoficzna Edwarda Abramowskiego. Olsztyn : Wydawnictwo Uniwersytetu Warmiński-Mazurskiego, 2006. 263 s.
2. Каминский А. А. Эдвард Абрамовский и его «Республика друзей» // Общественная самоорганизация в мировой истории. Омск : Изд-во ОмГПУ, 2006. C. 139–146.
3. Dziedzic A. Antropologia filozoficzna Edwarda Abramowskiego. Wrocław : Uniw. Wrocławski, 2010. 280 s.

Автор ВУЕ

• О. П. Варениця