Абруццо

Абру́ццо (італ. Abruzzo), Абруцці — область в центральній частині Італії, на узбережжі Адріатичного моря. Адміністративний центр — м. Л’Аквіла. Територія — 10 832 км2. Населення — 1327 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 122 особи/км2. У складі Абруццо провінції: К’єті, Л’Аквіла, Пескара, Терамо; 305 комун. Утворена 1963.

Територія Абруццо гірська з погорбованим вузьким узбережжям. Межує з областю Марке на півночі, Лаціо на заході, Молізе на півдні; на сході — Адріатичне море, протяжність узбережжя — 131 км.

муніципалітет Кастеллі (провінція Терамо)

Історична довідка

Територія Абруццо заселена з доісторичних часів. Виявлено археологічні знахідки кам’яної доби (вздовж долин річок Тронто, Вібрати, Санґро), бронзового віку (на місці висушеного озера Фучіно), залізного віку (зокрема на території муніципалітетів Лорето-Апрутіно, Капестрано), а також археологічні пам’ятки саннітських племен 8–4 ст. до н. е. У 4–3 ст. до н. е. відбулося римське завоювання регіону, його активне господарське освоєння (амфітеатри, театри, храми, терми, шляхи сполучення, зрошувальні системи). Після занепаду Римської імперії (до 12 ст.) Абруццо захопили варварські племена. З 13 ст. територією управляли німецька, згодом анжуйська династія, з 15 ст. настало іспанське панування, яке призвело до занепаду території. Упродовж 18–19 ст. Абруццо було частиною Неополітанського Королівства та Королівства Обох Сицилій. 1861–1946 Абруццо у складі Королівства Італії, а з 1946 — Італійської Республіки.

Природа

Апенніни, що проходять через область трьома паралельними пасмами, займають більшу частину території Абруццо. Тут розташовані найвища точка Апеннін г. Корно-Ґранде (2912 м) і льодовик Кальдероне. Частина території між узбережжям і Апеннінами погорбована, утворена глинистими породами, які при тривалих опадах формують зсуви. Гірські річки невеликі, з стрімкою течією, впадають в Адріатичне море, найбільша — Атерно-Пескара. Кліматичні умови формуються під впливом гірського рельєфу, характеризуються холодними та суворими зимами в горах і теплими й вологими на узбережжі. Влітку в горах багато опадів, на узбережжі посушливо. На клімат також впливають вітри сироко, що дмуть з північної частини Африки.

Рослинний і тваринний світ

Природний ландшафт формують типові середземноморські екосистеми. На узбережжі це мирт, верес, мастикове дерево, вище в гірських районах — олива, сосна, верба, дуб, тополя, вільха, суничне дерево, акація, каперси, розмарин, глід, солодка, мигдальне дерево, дуб. Вище 600 м переважають дубово-грабово-кленові ліси з чагарниками з шипшини та ялівцю. На висотах понад 1000 м домінують букові ліси. Високогірна флора Апеннін представлена такими видами: альпійська орхідея, гірський ялівець, едельвейс Абруццо. Фауна регіону дуже різноманітна: серна, апеннінський бурий ведмідь, італійський вовк, олень, рись, козуля, лисиця, дикий кіт, кабан, борсук та інші види. Природні екосистеми охороняються в національних парках і природних заповідниках (Національний парк Ґран-Сассо-е-Монті-делла-Лаґа; Абруццо, Лаціо й Молізе національний парк та ін.).

Населення

Територія Абруццо порівняно з іншими областями Італії слабозаселена, населення розміщене нерівномірно. Найменша густота населення — в гірській провінції Л’Аквілі — 61 осіб/км2, найбільша в прибережній Пескарі — 260 осіб/км2. Найбільші міста (2016): Пескара (121 тис.), Л’Аквіла (70 тис.), Терамо (54 тис.), Монтесільвано (54 тис.), К’єті (52 тис.).

Економіка

Абруццо — одна з індустріалізованих зон центральної Італії. Промислові підприємства (машинобудування, добувна, хімічна, харчова, текстильна галузь, виробництво меблів) зосереджені переважно в прибережній зоні. Сільське господарство через особливості рельєфу концентрується в долинах. Основні культури: зернові, картопля, оливки, фрукти, виноград, тютюн, шафран, солодковий корінь (лакриця), розвинуте виноробство. Значення пасовищного тваринництва в горах поступово зменшується (вівці, кози), продукція з свинини відома за межами регіону. Туризм є галуззю господарства, значення якої зростає (гірськолижні курорти, відпочинок біля моря).

Транспорт

Через територію регіону проходять: автостради (А14 — вздовж Адріатичного моря, А24 та А25 сполучають регіон з Римом), залізниця (понад 500 км), лінія швидкісних потягів «Євростар». Порти Пескара, Ортона, Васто мають місцеве значення. Функціонує паромне сполучення з островами Треміті та балканськими країнами. Міжнародний аеропорт Абруццо у м. Пескарі.

Освіта. Культура

У регіоні чотири університети, дві мистецькі академії, дві консерваторії, Вищий інститут музичних студій. Національна лабораторія Ґран Сассо Інституту ядерної фізики — найбільша в світі підземна лабораторія.

В Абруццо розташовані музеї: Національний музей Абруццо, Експериментальний музей сучасного мистецтва, Музей спелеології (усі — м. Л’Аквілі); Національний археологічний музей Абруццо (м. К’єті), Будинок-музей Ґ. Д’Аннунціо (м. Пескара), Музей текстильного мистецтва, Фортеця-музей армії (обидва — м. Терамо) та ін.; працюють Постійний театр Абруццо (м. Л’Аквіла), Театр Маруччіно (м. К’єті) та ін. Архітектурні пам’ятки: Базиліка Сан-Бернардино (1454), Церква Санта Марія ді Коллемаджо (1287), Фонтан 99 труб (1272; усі — м. Л’Аквіла), Собор св. Юстина (1069; м. К’єті), римський театр і амфітеатр (м. Терамо) та ін.

Автор ВУЕ

• Н. І. Середа