Автотипія

Автоти́пія (від авто… і грец. τύπος - тип) — спосіб поліграфічного відтворення напівтонових оригіналів.

Автотипію винайшов і запатентував німецький фототехнік Ґ.Мейзенбах у 1882. Використання автотипії забезпечує плавні переходи тонів зображення за допомогою поліграфічних растрів або спеціальних комп’ютерних програм, які створюють растрову сітку, що розбиває напівтони на мікрокрапки різного розміру, центри яких розташовуються на рівній відстані одна від одної. Розмір крапки залежить від тону у відповідному місці оригіналу (у світлих місцях крапки малі, їх майже не видно, у темних — майже зливаються). Якість відбитка залежить від відстані між центрами крапок: чим менша відстань, тим вища якість.

Негатив, отриманий під час фотографування оригіналу через растрову сітку, копіюють на вкриту світлочутливим шаром металеву пластину. Цю копію травлять кислотою, яка роз’їдає метал у проміжках між крапками. У результаті утворюється рельєфне позитивне зображення — растрове автотипне кліше.

Для відтворення кольорових оригіналів за допомогою автотипії застосовують фотографічний поділ на кольори з наступним автотипним синтезом кольорів. Світло, відбите від оригіналу, пропускають крізь різнокольорові світлофільтри, встановлені на об’єктиві фотоапарата. Унаслідок кількаразового фотографування одержують растрові, поділені за кольором, негативи, з яких виготовляють автотипні кліше. У результаті послідовного друкування з виготовлених кліше основними фарбами (найчастіше жовтою, червоною, синьою і чорною) одержують багатокольорову репродукцію, близьку за кольором до оригіналу.

Автотипією також називають растрове кліше.

Література

1. Дорош А. К., Шабас Л. Д. Комп’ютеризовані репросистеми, автоматизовані системи переробки текстової та графічної інформації. Київ: ІВЦ «Вид-во “Політехніка”», 2002. 320 с.
2. Стефанов С., Тихонов В. Цвет в полиграфии и не только. Москва : Репроцентр, 2003. 288 с.