Азотування

Азотува́ння — насичення поверхневого шару металевих виробів азотом; вид хіміко-термічної обробки.

Підвищує поверхневу твердість, стійкість проти спрацювання, витривалість і корозійну стійкість.

Вироби з легованих сталей азотують у герметичних муфельних печах за температур 500–700 °С переважно в середовищі газоподібного аміаку (міцнісне азотування). Підвищена твердість азотованого шару (1200 за Віккерсом) зумовлюється утворенням особливого структурного стану внаслідок пересичення металевої основи азотом і зберігається при повторному нагріванні до температур 550–600 °С.

Для одержання шару завтовшки 0,3–0,6 мм витрачають (при температурі 500–520 °С) від 24 до 90 год. Час обробки скорочується при двоступінчатому нагріванні: спочатку при температурі 500–520 °С, потім при температурі 540–600 °С.

Антикорозійне азотування (температура 600–700 °С) дрібних виробів з утворенням азотованого шару завтовшки 0,01–0,04 мм триває 15 хв, великих виробів — до 10 год.

Вироби із сплавів титану обробляють при температурі 850–950 °С протягом 10–50 год у середовищі технічного азоту, очищеного від кисню і вологи.

Азотуванню піддають деякі інструменти, циліндри і клапани двигунів, деталі швидкохідних верстатів тощо. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах іноді застосовують азотування в тліючому розряді.

Література

1. Хільчевський В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів. Київ : Либідь, 2002. 327 с.
2. Берлин Е. В., Сейдман Л. А., Коваль Н. Н. Плазменная химико-термическая обработка поверхности стальных деталей. Москва : Техносфера, 2012. 464 с.