Акафіст

Ака́фіст (від грец. α… — заперечний префікс і ϰαθίζω — сидіти) — церковний гімн, у якому прославляється Богородиця, Ісус Христос, янголи або святі. Під час співання акафісту прихожани в церкві зобов’язані стояти. Найдавнішим акафістом вважається складений у 6–7 ст. Великий акафісту, що містить звернення до Богородиці. У акафісті звучить також прохання про заступництво («Непереможній Воєводі…»). Цей текст став зразком для всіх інших акафістів. Форма акафісту — ритмізована проза або римована поезія. Акафіст складається з 25 окремих пісень, розташованих відповідно до грецького алфавіту. 13 із цих пісень є короткими (кондаки), 12 — довшими (ікоси). Після кожного кондаку окрім останнього співається ікос. Зміст кондаків — прославлення подій із життя Ісуса Христа, Богородиці, янголів або святих, кожен кондак завершується приспівом «Алілуя». Ікоси доповнюють кондак, продовжують розкриття його змісту. Ікоси завершуються вигуком «Радуйся». Завершальна пісня може містити прохання людини, яка молиться. Згідно з Богослужбовим уставом, складовою богослужіння є лише Великий акафіст (виголошується під час ранкової служби в суботу п’ятої седмиці Великого посту).

Література

1. Давыдов И. Православный акафист русским святым (религиоведческий анализ). Благовещенск, 2004..
2. Козлов М., диак. Из истории акафиста. Ч. 1: Византийские и русские досинодальные акафисты // Журнал Московской Патриархии. 1992. № 3.

Автор ВУЕ

• Є. А. Харьковщенко