Александринський театр

Александри́нський теа́тр, Російський державний академічний театр драми імені О. С. Пушкіна — один з найдавніших драматичних театрів Росії. Александри́нський теа́тр засновано 1832 у м. Санкт-Петербурзі як імператорський казенний театр. Названий за ім’ям дружини російського імператора Миколи I — Олександри Федорівни. Попередником Александри́нського теа́тру вважається петербурзький придворний театр (1756–1837), першим керівником якого був Ф. Волков. Александри́нський теа́тр відкрився виставою «Пожарський» М. Крюковського. У першій половині 19 ст. в Александри́нському теа́трі ставилися здебільшого водевілі та комедії. Серед них: комедії О. Грибоєдова, «Ревізор» М. Гоголя (1836, перша постановка); «Москаль-чарівник» і «Наталка-Полтавка» І. Котляревського з М. Щепкіним у ролях Чупруна і Возного. 1859 здійснено першу постановку «Грози» О. Островського. Грали п’єси Ж.-Б. Мольєра, Й. Ф. Шиллера, О. де Бальзака. Найвідоміші актори цього періоду — В. Каратигін, О. Мартинов, В. Асенкова. У театрі неодноразово бував Т. Шевченко.

Друга половина 19 ст. стала для Александри́нського теа́тру тріумфом російського сценічного реалізму. Серед вистав: твори О. Островського «Гроза» (1859, перша постановка), «Ліс», «Безприданниця», «Свої люди — поквитаємося» та інші; І. Тургенєва, Ф. Достоєвського, О. Сухово-Кобилина, М. Салтикова-Щедріна. Серед акторів — корифеї російської сцени: В. Давидов, К. Варламов, М. Дальський, В. Далматов, В. Комісаржевська, М. Савіна, П. Самойлов.

Наприкінці 19 — на початку 20 ст. в репертуарі театру зберігалася вірність традиційному класичному репертуару, водночас з’явилися вистави за творами авторів-сучасників: Л. Андреєва, І. Потапенка, В Немировича-Данченка, О. Сумбатова-Южина, П. Боборикіна та ін. Водночас зберігалася вірність традиційному класичному репертуару. 17.10.1896 здійснено першу постановку «Чайки» А. Чехова з В. Комісаржевською в ролі Ніни Зарєчної. З 1908 центральну роль в режисурі Александри́нського теа́тру відігравав В. Мейєрхольд, який багато в чому визначив діяльність театру на початку 20 століття. З театром співпрацювали художники О. Бенуа, К. Коровін, О. Головін. У сезон 1900/1901 трупа Александри́нського теа́тру налічувала 98 акторів (54 артистки і 44 артисти). При театрі функціонували драматичні курси і драматична школа.

Після лютого 1917 театр увійшов до складу дирекції Державних театрів, у 1919 отримав звання «академічний» і став називатися Петроградський державний академічний драматичний театр (колишній Александринський). З 1920 — Державний академічний театр драми (Держдрама). У 1937 Ленінградському академічному театру драми (ЛАТД) надано ім’я О. С. Пушкіна. У 1941–1944 трупа театру працювала в евакуації у м. Новосибірську. Основою репертуару ЛАТД імені О. С. Пушкіна була російська реалістична п’єса (О. Пушкін, М. Гоголь, О. Островський, Л. Толстой, А. Чехов, М. Горький, М. Погодін, С. Альошин, О. Арбузов, Е. Радзинський та ін.). В театрі працювали: режисери М. Акімов, Г. Козінцев, Г. Товстоногов, Л. Вів’єн, В. Еренберг; актори М. Черкасов, М. Симонов, О. Борисов, Ю. Толубєєв, В. Меркур’єв, В. Чесноков, Н. Ургант, Б. Фрейндліх, І. Горбачов (1975–1991 — художній керівник театру).

З 1991 як офіційні використовуються дві назви — Александри́нський теа́тр і Російський державний академічний театр імені О. С. Пушкіна. Художній керівник Александри́нського теа́тру з 2003 — В. Фокін. З театром співпрацюють режисери Л. Додін, Т. Чхеїдзе, А. Могучий, А. Жолдак, сценографи О. Боровський, О. Шишкін. Серед вистав, акторів, режисерів Александри́нського теа́тру 2000-х — переможці і номінанти Національної театральної премії Росії «Золота маска», театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий софіт». Позиціонуючи себе і як театральний навчально-методичний центр, Александри́нський теа́тр видає серію «Бібліотека Александринського театру», стенограми репетицій видатних режисерів. Відкрито театрально-навчальний комплекс «Нова сцена Александринського театру» (2013). Театр проводить Міжнародний театральний фестиваль «Александринський».

З Александри́нським теа́тром пов’язані творчі долі українських майстрів сцени: Б. Кривецького (Крживецького), Ю. Лаврова, В. Любарт, М. Морської, К. Хохлова, В. Юренєвої. Розташований у старовинній споруді в стилі ампір, спеціально зведеній для театру 1832 (архітектор. К. Россі). 2006 проведено реставрацію приміщення. З 2014 Александри́нський теа́тр має статус Національної спадщини, у 2016 театр внесено до Державного зводу особливо цінних об’єктів культурної спадщини народів Російської Федерації.

Література

1. Гнедич П. О репертуаре Александринского театра в течение 75 лет (1832 – 1907) // Приложение к XVI вып. «Ежегодника императорских театров», сезон 1905/06;
2. Альтшулер А. Я. Александринский театр в 1895–1907 годах // Русская художественная культура конца XIX – начала XX века (1895–1907). Кн. 1. Москва: Наука, 1968;
3. Пилипчук Р. Я. Театр і Шевченко // Шевченківський словник, т. 2. Київ: УРЕ, 1977;
4. Традиции сценического реализма. Академический театр драмы имени А. С. Пушкина: Сборник статей. Ленинград, 1980;
5. Соколинский Е. К. . Петербургские подмостки (от перестройки до наших дней). Ч. 1. Санкт-Петербург, 2010.
6. Офіційний сайт: http://www.alexandrinsky.ru/o-teatre/istorija-teatra/

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз