Александринський театр

Александринський театр

Александри́нський теа́тр, Російський державний академічний театр драми імені О. С. Пушкіна — один із найдавніших театрів Росії. Заснований 1832 як імператорський казенний театр.

Названий за ім’ям дружини російського імператора Миколи I — Олександри Федорівни.Директором театру був драматург О. Сумароков, керівником трупи — Ф. Волков. Александринський театр відкрився 12.09.1832 виставою «Пожарський» М. Крюковського.

Історія театру в 19 ст.

У першій половині 19 ст. в Александринському театрі ставилися здебільшого водевілі та комедії. Серед них: комедії О. Грибоєдова, «Ревізор» М. Гоголя (1836, перша постановка); «Москаль-чарівник» і «Наталка-Полтавка» І. Котляревського з М. Щепкіним у ролях Чупруна і Возного. 1859 здійснено першу постановку «Грози» О. Островського. Грали п’єси Ж.-Б. Мольєра, Й. Ф. Шиллера, О. де Бальзака. У театрі неодноразово бував Т. Шевченко.

Друга половина 19 ст. стала для Александринського театру тріумфом російського сценічного реалізму. Серед вистав: «Ліс», «Безприданниця», «Свої люди — поквитаємося» та інші драми О. Островського, твори І. Тургєнєва, Ф. Достоєвського, О. Сухово-Кобиліна, М. Салтикова-Щедріна. До театру прийшли актори — майбутні корифеї рос. сцени: В. Давидов, К. Варламов, М. Дальський, В. Далматов,П. Самойлов працювали:М. Савіна, пізніше — В. Коміссаржевська.

У кін. 19 — на поч. 20 ст. у репертуарі театру з’явилися вистави за творами авторів-сучасників: Л. Андреєва, І. Потапенка, В Немировича-Данченка, О. Сумбатова-Южина, П. Боборикіна та ін. Водночас зберігалася вірність традиційному класичному репертуару. 17.10.1896 здійснено першу постановку «Чайки» А. Чехова з В. Комісаржевською в ролі Ніни Зарєчної.

Розвиток театру в 20—21 ст.

Від 1908 центральну роль в режисурі Александринського театру відігравав В. Мейєрхольд, який визначив шляхи діяльності театру на початку 20 століття з театром співпрацювали художники О. Бенуа, К. Коровін, О. Головін. У сезон 1900/1901 трупа Александринського театру налічувала 98 акторів (54 артистки і 44 артисти). При театрі функціонували драматичні курси і драматична школа.

Після лютого 1917 театр увійшов до складу дирекції Державних театрів, у 1919 отримав звання «академічний» і став називатися Петроградський державний академічний драматичний театр (колишній Александринський). З 1920 — Державний академічний театр драми (Держдрама). 1937 театру присвоєно ім’я О. С. Пушкіна. У 1941–1944 трупа театру працювала в евакуації у м. Новосибірську.

У 20 ст. рос. реалістична п’єса залишалася базовою основою репертуару (О. Пушкін, М. Гоголь, О. Островський, Л. Толстой, А. Чехов, Максим Горький, М. Погодін, С. Альошин, О. Арбузов, Е. Радзинський та ін.). Серед зарубіж. класики твори В. Шекспіра, К. Гамсуна. У різні часи в театрі працювали режисери М. Акімов, Г. Козінцев, Г. Товстоногов, Л. Вів’єн, В. Еренберг; актори М. Черкасов, М. Симонов, О. Борисов, Ю. Толубєєв, В. Меркур’єв, В. Чесноков, Н. Ургант, Б. Фрейндліх, І. Горбачов (1975–1991 — художній керівник театру). Від 2003 худ. керівником театру став режисер-реформатор із власним модерним баченням класич. репертуару, послідовник В. Мейерхольда, нар. артист Росії В. Фокін («Ревізор» М. Гоголя, 2002, Держ. премія Росії; «Двійник» за Ф. Достоєвським, 2005; «Живий труп» Л. Толстого, 2006; «Одруження» М. Гоголя, 2008; «Маскарад: Спогад майбутнього» за п’єсою М. Лермонтова «Маскарад», 2015).

З театром працювали також режисери Л. Додін, Т. Чхеїдзе, А. Могучий («Івани», за мотивами М. Гоголя «Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», 2007), А. Жолдак та ін., сценографи О. Боровський, О. Шишкін. Від 2003 вистави, актори, режисери Александринський театр майже щорічно номінуються як кращі на Нац. театр. премії «Золота маска» та найвищій театр. премії Санкт-Петербурга «Золотий софіт». Видається серія «Бібліотека Александринського театру», надруковані стенограми репетицій за кількома виставами В. Фокіна. Театр проводить Міжнародний театральний фестиваль «Александринський».

Споруда театру

Розташований у старовинній споруді в стилі ампір, спеціально зведеній для театру 1832 [архітектор К. Россі (1775; тепер Італія — 1849; тепер Росія)]. 2006 проведено реставрацію приміщення. 2013 відкрито театрально-навчальний комплекс «Нова сцена Александринського театру». У серпні 2014 отримав статус Національної спадщини, у квітні 2016 внесено до Державного зводу особливо цінних об’єктів культур. спадщини народів РФ.

Українські актори на сцені Александринського театру

З Александринським театром пов’язані творчі долі українських майстрів сцени: Б. Кривецького (Крживецького), Ю. Лаврова, В. Любарт, М. Морської, К. Хохлова, В. Юренєвої.

Література

  1. Гнедич П. О репертуаре Александринского театра в течение 75 лет (1832 – 1907) // Приложение к XVI вып. «Ежегодника императорских театров», сезон 1905/06;
  2. Альтшулер А. Я. Александринский театр в 1895–1907 годах // Русская художественная культура конца XIX – начала XX века (1895–1907). Кн. 1. Москва: Наука, 1968;
  3. Пилипчук Р. Я. Театр і Шевченко // Шевченківський словник, т. 2. Київ: УРЕ, 1977;
  4. Традиции сценического реализма. Академический театр драмы имени А. С. Пушкина: Сборник статей. Ленинград, 1980;
  5. Соколинский Е. К. . Петербургские подмостки (от перестройки до наших дней). Ч. 1. Санкт-Петербург, 2010.
  6. Офіційний сайт: http://www.alexandrinsky.ru/o-teatre/istorija-teatra/

Автор ВУЕ

Т. Д. Мороз

Примітки

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мороз Т. Д. Александринський театр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александринський театр (дата звернення: 2.05.2024).

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶