Гамсун, Кнут
Гáмсун, Кнут [ норв. Hamsun, Knut; справжні прізвище та ім’я — Педерсен, Кнуд (норв. Pedersen, Knud); 04.08.1859, комуна Вого, тепер фюльке Іннландет, Норвегія — 19.02.1952, маєток Нергольм, комуна Грімстад, тепер фюльке Еуст-Агдер, Норвегія] — письменник, поет, драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури (1920). Писав норвезькою мовою.
|
Гамсун, Кнут (Hamsun, Knud) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Кнуд |
| Справжнє прізвище | Педерсен |
| Народження | 04.08.1859 |
| Місце народження | Вого |
| Смерть | 19.02.1952 |
| Місце смерті | Грімстад |
| Напрями діяльності | літературна творчість, переклад |
| Відзнака | Нобелівська премія з літератури |
Зміст
Життєпис
Народився у бідній багатодітній фермерській сім’ї. З дев’ятилітнього віку близько п’яти років працював у поштовій конторі у свого дядька, у борговій залежності від якого перебувала сім’я хлопця. Водночас навчався у школі (1868–1874). Згодом змінив чимало професій: працював у магазині, був мандрівним торговцем, шевцем, шкільним викладачем, дорожнім робітником.
Наслідуючи приклад багатьох співвітчизників, 1882 вирушив до США, де наймитував, працював посильним, прикажчиком, рахівником, секретарем священника. Через хворобу повернувся на батьківщину. Спроби жити письменницькою працею в Норвегії успіху не приносили, нестатки переслідували літератора-початківця. Восени 1886 знову відбув до Америки, працював дорожнім робітником, кондуктором конки, батракував. Улітку 1888 повернувся до Скандинавії.
Окремі нариси про життя у США були опубліковані у періодиці та привернули широку читацьку увагу. З виходом книги «Голод» («Sult»; 1890) Гамсуна прийняли літературні кола, до письменника прийшли визнання і слава.
Вирушив у турне Норвегією з лекціями з літератури (1891). Критикував норвезьку «четвірку великих» — письменників Г. Ібсена, Б. Б’єрнсона, А. Х’єлланна (1849–1906; Норвегія) та Й. Лі (1833–1908; Норвегія) — за відсутність у їхніх творах психологічної глибини.
Здійснив подорож на Схід (1899–1900), відвідав Грузію та Туреччину. Під час подорожі знайшов матеріал для написання п’єси «Цариця Тамара» («Dronning Tamara»; 1903) і книги «У країні чудес» («In Æventyrland»; 1903).
Прихильність письменника до Німеччини і антипатія до Великої Британії призвели до підтримки політики Третього Рейху. Під час Другої світової війни Гамсун закликав співвітчизників не чинити опір окупантам і скласти зброю, намагаючись у такий спосіб зберегти життя норвежців. Місце своєї країни письменник убачав у великогерманському світовому співтоваристві. З пошаною ставився до Й. Геббельса,навіть подарував йому свою медаль Нобелівського лауреата.Люди часто просили Гамсуна допомогти звільнити їхніх родичів і знайомих, що потрапили до нацистських тюрем чи концтаборів. Численні клопотання письменника щодо цього рідко задовольнялися.1943 зустрічався з А. Гітлером у його альпійській резиденції «Берггоф» (земля Баварія, Німеччина),безуспішно скаржився на криваву політику рейхскомісара Норвегії Й. Тербовена (1898, тепер Німеччина — 1945, Норвегія). Літератор повернувся до Скандинавії розчарованим у нацистському лідері. Попри це у травні 1945 він опублікував у газеті «Афтенпостен» («Aftenposten») некролог про А. Гітлера.
Норвегія не пробачила Гамсуну прихильності до нацистської Німеччини. Наприкінці травня 1945 його помістили під домашній арешт, згодом доправили до лікарні. Певний час він провів у будинку для людей літнього віку, після чого його перевели на обстеження до психіатричної клініки. Письменника не визнали душевнохворим, констатувавши незворотне ослаблення розумових здібностей. З огляду на висновок психіатрів, беручи до уваги вік і майже повну глухоту Гамсуна, генеральний прокурор країни вирішив не висувати йому обвинувачення у колабораціонізмі. Проте письменник сам домігся суду, щоб висловити своє бачення того, що відбулося. Він не виправдовувався, але і зрадником себе не визнав. За рішенням суду Гамсун сплатив державі величезний штраф — компенсацію за збитки, завдані Норвегії під час війни.
Творчість
Автор понад тридцяти романів, творив у різних літературних жанрах:повісті,новели,оповідання,драми. З 1890-х став одним з найпопулярніших письменників світу.
Американські враження оприсутнені в оповіданнях «Страх» («Rædsel») зі збірки «Чагарниковий ліс («Kratskog»; 1903), «Жіноча перемога» («Kvindeseir») зі збірки «Войовниче життя» («Stridende liv»; 1905) тощо.
Книга «Про духовне життя сучасної Америки» («Fra det moderne Amerikas Аandsliv»; 1889) принесла авторові перший успіх. У ній Гамсун, віддаючи належне чеснотам пересічних американців, різко критикував культурне надбання їхньої країни, насміхаючись, зокрема, з творів В. Вітмена та Р. В. Емерсона.
Книга «Голод» (1890) завдяки психологічній глибині, оригінальності композиції, майстерній передачі відчуттів героя, стала знаковою як для норвезької, так і для світової літератури.
У програмній роботі письменника «Про позасвідоме духовне життя» («Fra det ubevidste Sjæleliv»; 1890) пролунав заклик приділяти в художніх творах більше уваги душевному стану людини, нюансам внутрішнього життя особистості.
Побудований на таємничості та загадковості роман «Містерії» («Mysterier»; 1892) — один з найпопулярніших у доробку письменника. У романах «Редактор Люнге» («Redaktør Lunge») і «Нова земля» («Ny jord»; обидва — 1893) проявився талант Гамсуна-сатирика. Непізнана сила, що керує людськими почуттями, є головною дійовою особою роману «Пан» («Pan»; 1894), опублікованого після новели «Смерть Глана» («Glahns Død»; 1893) — своєрідного епілога до нього. Кохання двох людей, які не можуть поєднатися через власну гордість, — центральна тема твору, одна з улюблених тем письменника. Загадка кохання, незбагненність природи почуттів — один із містків, які пов’язують «Пана» із наступним епічним твором Гамсуна — сповненою проникливим ліризмом повістю «Вікторія» («Victoria»; 1898). Обидва твори мали успіх у читачів і були здебільшого захоплено сприйняті критиками. 1895–1898 з-під пера письменника вийшла драматична трилогія, що складається з п’єс «Біля воріт королівства» («Ved Rigets Port»; 1895), «Гра життя» («Livets Spil»; 1896) і «Вечірня зоря» («Aftenrøde»; 1898). На батьківщині письменника вони особливого успіху не мали і досить швидко зійшли зі сцени. Повість «Мрійники» («Sværmere»; 1904) Гамсун вважав однією з найкращих своїх книг. У ній немає глибокого психологізму чи ліризму, притаманного попереднім творам, це просто розповідь про жителів норвезької півночі з реалістичною канвою та казковим фіналом. Цього ж року вийшла єдина поетична збірка Гамсуна «Дикий хор» («Det vilde Kor»).
У лірично-елегійній повісті «Під осінньою зорею» («Under Høststjærnen»; 1906) чимало автобіографічних мотивів, навіть оповідача письменник наділяє власним ім’ям — Кнут Педерсен. Ця книга є першою частиною трилогії про мандрівника, до якої також увійшли твори «Мандрівник грає під сурдинку» («En Vandrer spiller med Sordin»; 1909) та «Остання втіха» («Den siste Glæde»; 1912). Дилогія, що складалася з романів «Беноні» («Benoni») і «Роза» («Rosa»; обидва — 1908), стилістично нагадувала «Мрійників». Її героями стали, зокрема, дійові особи «Пана». Зображення тих самих персонажів у різний час і за різних обставин — одна з характерних рис творчого методу Гамсуна. Ще одна дилогія — романи «Діти часу» («Børn av Tiden»; 1913) і «Містечко Сегельфос» («Segelfoss by»; 1915). Події розгортаються у другій половині 19 — на початку 20 ст., порушена у ній тема згубності урбанізації стала магістральною для творчості письменника.
У романі «Плоди землі» («Markens Grøde»; 1917) письменник оспівав працю на землі, саме в ній вбачаючи основу життя і запоруку людського щастя. Водночас автор роману іронізує над книжковою премудрістю. Нотки цієї іронії звучать у творах Гамсуна «Жінки біля криниці» («Konerne ved Vandposten»; 1920) та «Остання глава» («Siste Kapitel»; 1923), схожих за безрадісною настроєністю та скептичним ставленням до нововведень у Норвегії. Тема «вирваного коріння», втрати зв’язку з рідною землею стала однією з домінантних в останній трилогії письменника, або, як її ще називають, трилогії про Августа. До неї входять твори «Бродяги» («Landstrykere»; 1927), «Август» («August»; 1930), «А життя триває» («Men Livet lever»; 1933). Прогрес, мода, час, в якому живуть його персонажі, викликають осуд у Гамсуна, він стає на захист патріархальних форм ведення господарства. Головний герой останнього роману письменника «Коло замкнулося» («Ringen Sluttet»; 1936) продовжує галерею неприкаяних гамсунівських персонажів. Події післявоєнного періоду, спогади про давні часи постають зі сторінок останньої книги Гамсуна «На зарослих стежках» («Paa gjengrodde Stier»; 1949). Її перший скромний наклад розійшовся миттєво. Літературознавці вважають книгу однією з найкращих у творчій спадщині класика.
Україніка
Романи і повісті Гамсуна справили вплив на творчість М. Коцюбинського, О. Кобилянської, М. Рильського, Г. Косинки, У. Самчука та ін.
Українською мовою твори Гамсуна перекладали Л. Пахаревський, Н. Суровцова, Г. Кирпа, Н. Іваничук та ін.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії з літератури (1920) за роман «Плоди землі».
На честь письменника названо астероїд 5838 Гамсун, відкритий 1973.
Твори
- Samlede verker : in 27 vol. Oslo : Gyldendal Norsk, 2007–2009.
- У к р. п е р е к л. — Вибрані твори. Львів : Літопис, 2000. 394 с.
- Містерії. Харків : Фоліо, 2007. 479 с.
- На зарослих стежках. Київ : Видавництво Жупанського, 2013. 160 с.
Література
- Hamsun Т. Knut Hamsun, Min Far. 4 utg. Oslo : Gyldendal Norsk, 1987. 364 p.
- Kolloen I. S. Нamsun: svermeren. Oslo : Gyldendal Norsk, 2003. 494 p.
- Kolloen I. S. Нamsun: Erobreren. Oslo : Gyldendal Norsk, 2004. 495 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Буркут К. С. Гамсун, Кнут // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гамсун, Кнут (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Покликання на цю статтю: Буркут К. С. Гамсун, Кнут // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гамсун, Кнут (дата звернення: 14.05.2024).
