Алкмеон Кротонський
(6 ст. до н. е.), філософ, медик, автор першого давньогрецького медичного трактату, Стародавня Греція
 | Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів ВУЕ. |
Алкмео́н Крото́нський, Алкмео́н (давньогрец. Ἀλκμαίων, бл. 5 ст. до н. е.) — давньогрецький філософ, представник піфагорійської школи (ймовірно, учень Піфагора), кротонської школи лікарів.
Зміст
Дослідження проблем життєдіяльності людського організму
Алкмеон — засновник натурфілософського напряму, орієнтованого на проблеми будови і життєдіяльності людського організму. Вивчаючи проблеми анатомії, фізіології, ембріології, одним із перших в європейській медицині став проводити розтини тварин; виявив очні нерви, що ведуть до мозку. Автор трактату «Про природу».
Під впливом ідей Піфагора вважав, що тіло людини — мікрокосм і система протилежностей. Здоровʼя тлумачив як гармонію сил вологого і сухого, гарячого і холодного, гіркого і солодкого, хворобу — як перевагу однієї з цих сил. Зберігати і відновлювати їх баланс допомагає раціональна дієтика. Оцінюючи стан здоровʼя, брав до уваги також вплив зовнішніх чинників: особливості місцевості, води тощо.
Мозок — інтелектуальний рушій людини, який не тільки сприймає зорові, слухові та нюхові відчуття, а й зосереджує мислення. Погляд Алкмеона відрізнявся від поширеного тоді переконання, що орган душі і пізнання — серце.
Космогонічні погляди
Крім старих іонійських поглядів, поділяв тезу піфагорійської астрономії про незалежний рух планет із заходу на схід, який, вочевидь, уявляв круговим.
Вважав душу людини безсмертною і прирівнював її до небесних тіл, які перебувають у вічному русі.
Внесок у теорію пізнання
У гносеології Алкмеон Кротонський — послідовник Ксенофана. Акцентував увагу на обмеженості людського знання: тільки боги володіють істинним знанням, а людині залишаються здогади.
Однак наголошував: людина відрізняється від інших тварин тим, що тільки вона розуміє, а інші відчувають, але не розуміють
.
Джерела
- Літ.: Кессиди Ф.Х. От мифа к Логосу. М., 1972; Асмус В.Ф. Античная философия. М., 1975; Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. М., 1991; Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. М., 1994.
