Алкмеон Кротонський
Алкмео́н Крото́нський (грец. Ἀλκμαίων ὁ Κροτωνιάτης; бл. 5 ст. до н. е., м. Кротона, тепер м. Кротоне, область Калабрія, Італія — 5 ст. до н. е., там само) — філософ, медик, біолог, представник піфагорійської школи й кротонської школи лікарів.
|
Алкмеон Кротонський | |
|---|---|
| Народження | 5 ст. до н.е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 5. |
| Місце народження | Кротоне |
| Смерть | 5 ст. до н.е. |
| Місце смерті | Кротоне |
| Напрями діяльності | філософія, медицина, біологія |
| Традиція/школа | піфагореїзм |
Життєпис
Біографічні дані про життя Алкмеона Кротонського майже відсутні. Дослідники вважають, що він народився на межі 6 і 5 ст. до н. е. Працював у м. Кротоні.
Існує припущення, що Алкмеон Кротонський був учнем Піфагора. У «Метафізиці» Аристотеля є згадка: «Алкмеон досяг зрілого віку, коли Піфагор був уже старий».
Наукова діяльність
Засновник натурфілософського напряму, орієнтованого на проблеми будови та життєдіяльності людського організму. Був одним із перших дослідників мозку. Ввважав, що мозок, а не серце (як тоді уявляли) — головний орган людського сприйняття й пізнання. Пояснював це тим, що мозок взаємодіє з іншими органами тіла через канали. Вивчаючи проблеми анатомії, фізіології, ембріології, одним із перших в європейській медицині став проводити розтини тварин; виявив очні нерви, що ведуть до мозку.
Під впливом ідей Піфагора вважав, що тіло людини — мікрокосм і система протилежностей. Здоровʼя тлумачив як гармонію, рівновагу сил вологого й сухого, гарячого й холодного, гіркого й солодкого, а хворобу — як перевагу однієї з цих сил. Зберігати та відновлювати їхній баланс допомагає раціональна дієтика. Алкмеон чітко розподіляв сприйняття й мислення. Саме в мисленні вбачав особливість людини, що увиразнює її від тварин.
У гносеології — послідовник Ксенофана Колофонського. Акцентував увагу на обмеженості людського знання.
Поділяв тезу піфагорійської астрономії про незалежний рух планет із заходу на схід, який, вочевидь, уявляв круговим. Згідно зі свідченням Аристотеля, Алкмеон вважав душу людини безсмертною і прирівнював її до небесних тіл, які перебувають у вічному русі.
Праці
Праці Алкмеона Кротонського не збереглися. Зі свідчень Плутарха та Галена з Пергама відомо лише їхні назви та кілька фрагментів. Зокрема, Алкмеон Кротонський — автор трактату «Про природу», в якому йшлося також і про питання медицини.
Ідеї праць Алкмеона Кротонського вплинули на Платона. У діалогах «Федр» і «Закони» Платон пояснював безсмертя душі її саморухом. У діалозі «Федон» підтримав погляди Алкмеона на роль мозку у функціонуванні організму.
Література
- Кессиди Ф. Х. От мифа к Логосу. Москва : Мысль, 1972. 312 с.
- Triebel-Schubert Ch. Der Begriff der Isonomie bei Alkmaion // Klio. 1984. № 66. S. 40–50.
- Centrone B. Alcméon de Crotone. // Goulet R. (Hrsg.). Dictionnaire des philosophes antiques. Paris : CNRS, 1989. V. 1. P. 116–117.
- Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. Москва : Высш. шк., 1991. 512 с.
- Лосев А. Ф. Очерки античного символизма и мифологии. Москва : Мысль, 1994. 962 с.
- Patzer A. Wort und Ort. Oralität und Literarizität im sozialen Kontext der frühgriechischen Philosophie. Freiburg : Karl Alber, 2006. S. 115–119.
- Асмус В. Ф. Античная философия. 4-е изд. Москва : Высшая школа, 2009. 400 с.
- Zhmud L. Pythagoras and the Early Pythagoreans. Oxford : Oxford University Press, 2012. 516 p.
- Zhmud L. Alkmaion aus Kroton // Flashar H. u. a. (Hrsg.): Frühgriechische Philosophie (= Grundriss der Geschichte der Philosophie. Die Philosophie der Antike, Band 1). Halbband 1. Basel : Schwabe, 2013. S. 407–412.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Алкмеон Кротонський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алкмеон Кротонський (дата звернення: 2.05.2024).
