Відмінності між версіями «Алушта»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Алушта.jpg|міні|праворуч|250пкс|]] | [[Файл:Алушта.jpg|міні|праворуч|250пкс|]] | ||
| − | місто АР Крим | + | '''Алу́шта''' ― місто республыканського підпорядкування [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]], Україна. |
| + | {{Місто | ||
| + | |Оригінальна назва=Алушта | ||
| + | |Країна=Україна | ||
| + | |Область=Автономна Республіка Крим | ||
| + | |Регіон= | ||
| + | |Засновано=6 ст | ||
| + | |Кількість населення=20 | ||
| + | |Територія=5,9 | ||
| + | |Уродженці= | ||
| + | }} | ||
| + | |||
| + | Розташоване на Південому березі Криму, в долині р. Улу-Узень і Демерджі. | ||
| + | |||
| + | Відстань від м. [[Ялта (АР Крим)|Ялти]] — 45 км, від м. [[Сімферополь|Сімферополя]] — 45 км. Алушта — адміністративний центр міського округу (міськради) Алушти. | ||
| + | |||
| + | Округ уключає низку сільських поселень (смт Партеніт, с-ща Бондаренкове, Лаванда, Розовий, Семидвор’є, Утьос, Чайка, села Верхня Кутузовка, Виноградне, Генеральське, Запрудне, Зеленогор’є, Ізобільне, Кипарисне, Лаврове, Лазурне, Лучисте, Малореченське, Малий Маяк, Нижнє Запрудне, Нижня Кутузовка, Привітне, Пушкіно, Рибаче, Солнечногорське). | ||
| + | |||
| + | Площа міського округу — 59989,8281 га. | ||
| + | |||
| + | ==Історична довідка== | ||
| + | Алушта виникла завдяки будівництву [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]] в 6 ст. фортеці Алустан. На території Алушти знайдено багато археологічних пам’яток, датованих від неоліту. Вони пов’язані з упливом на розвиток міста [[Скіфи|скіфів]], [[Готи|готів]], [[Гуни|гунів]], [[Алани|аланів]], [[Греки|греків]], [[Османи|османів]] і римлян. | ||
| + | |||
| + | В Алушті мешкали рибалки, торгівці й ремісники. На розвиток Алушти та його околиць певний уплив мало [[Феодоро|князівство Феодоро]], а пізніше ― перебування тут [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор’ї|генуезців]] та османів (від 1475). | ||
| + | |||
| + | У 1783 Алушта в складі [[Кримське ханство|Кримського ханства]] приєднано до Російської імперії. З кін. 19 ст. функціонує як приморський курорт. | ||
| + | |||
| + | Статус міста має з 1902. У 1954 в складі Кримської області передано до Української РСР. | ||
| + | ==Населення== | ||
| + | Загальна кількість населення Алушти — 29 078 осіб (разом з міським округом 52,318 тис. осіб), густота ― 87,5 осіб/км<sup>2</sup> (2014, перепис). | ||
| + | |||
| + | Склад населення за етнічними групами (2014, перепис): | ||
| + | *росіяни (72,8 %), | ||
| + | *українці (16,5 %), | ||
| + | *кримські татари ― (6,3 %), | ||
| + | *білоруси (1%), | ||
| + | *татари (0,7), | ||
| + | *вірмени (0,6), | ||
| + | *інші (2,1). | ||
| + | |||
| + | Частка чоловіків — 44,3 %, жінок ― 55,7 %. В міській окрузі Алушти частка міського населення ― 55,6 %, сільського ― 44,4 %. Алушта має від’ємний приріст населення з великою часткою пенсіонерів та негативне сальдо міграції. | ||
| + | |||
| + | ==Клімат== | ||
| + | Клімат ― [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]] середземноморський типу з жарким сухим літом (у липні +28,3 ºС) та м’якою зимою (у лютому, найхолоднішому місяці ― +2,9 ºС). Середньорічна температура повітря — +12,3 ºС. | ||
| + | |||
| + | Розташовані поблизу перевал Кебіт-Богаз та Ангарський перевал сприяють переміщенню повітряних мас з рівнин до моря й назад. Загальна тривалість сонячного сяяння — 2 321 год. на рік. | ||
| + | |||
| + | Температура води навіть у найхолодніший місяць не опускається нижче за +8 ºС. Опадів 400 мм на рік. У холодний період року (жовтень — лютий) випадає найбільша кількість опадів. У липні — вересні вода прогрівається до температури +25 ºС. | ||
| + | ==Господарство== | ||
| + | У місті розміщено 16 промистових підприємств. Найбільшим із них є виноробне підприємство «Алушта», на якому виробляють бл. 20 марок вин. У міській окрузі Алушти працюють залізобетонний та ефіроолійний заводи, молокозавод та кілька підприємств харчової промисловості. | ||
| + | |||
| + | Господарство спрямоване на надавання рекреаційних послуг населенню. Станом на 2014 на території округу діяло 75 санаторно-курортних закладів (12 санаторіїв, 45 пансіонатів та 18 баз відпочинку), понад 80 підприємств ресторанного господарства, понад 350 магазинів. | ||
| + | |||
| + | В Алушті та на її околицях — 68 пляжів загального користування й 24 лікувальні і дитячі пляжі. Цінними є магнієві та гідрокарбонатні джерела. В окрузі бл. 50 суб’єктів туристиичної діяльності, які забезпечують здійснення гірсько-пішохідного, спелео- та вело-, екскурсійного й релігійного (див. [[Паломництво]]) туризму. | ||
| + | |||
| + | Функціонує автобусне сполучення. До міст Сімферополя та Ялти курсують тролейбуси. На 2014 в окрузі діяли 11 дошкільних освітніх орг-цій, | ||
| + | 12 загальноосвітніх орг-цій, 4 дитячі школи мистецтв. На території міського округу Алушти понад 100 об’єктів культурної спадщини, з них 35 у межах самого міста. | ||
| + | |||
| + | В Алушті працюють музеї: Алуштинський історико-краєзнавчий музей (філіал Центрального музею Тавриди; засн. 1971), літературно-меморіальний музей С. [[Сергєєв-Ценський, Сергій Миколайович|Сергеєва-Ценського]] (засн. 1962), будинок-музей арх. О. М. Бекетова (засн. 1987) та літературний музей І. С. Шмельова (засн. 1993), у с. Малореченському — Музей катастроф на водах Світового океану (засн. 2009). | ||
| + | |||
| + | Важливими археологічними об’єктами є залишки генуезької фортеці Алустон (6 ст. н. е.) та руїни замку Фуна (14 ст.). Привертають увагу архітектурні об’єкти: дача «Голубка» (1893) та вілла «Відрада» (тепер Центр дитячої творчості), збудована у 1880-і купцем М. Стахеєвим (1852–1933, Росія), обидві — в Алушті, палац «Карасан» (поч. 19 ст.) у смт Партеніт, палац Алушти Гагаріної (1902) у селищі Утьос тощо. | ||
| + | |||
| + | Традиції кримсько-татарського народу представлено в культурно-етнографічному центрі «Алушта». | ||
| + | |||
| + | В окрузі є культові споруди: Косьмо-Даміановський чоловічий монастир у смт Партеніт, Церква Святого Феодора Стратилата й Усіх Кримських Святих (1840-і, арх. Г. Торічеллі), мечеть Юхари-Джами (сер. 19 ст.), Храм Святого Луки (1914), усі — в Алушті, Храм-маяк у с. Малореченському (2007) тощо. Парки «Утьос» і «Карасанський» у с-щі Утьос та парк санаторію «Айвазовське» (1860-і; смт Партеніт) є об’єктами садово-паркового мистецтва. У міській окрузі Алушти розташовані частина Кримського природного заповідника, ландшафтний заказник «[[Аю-Даг]]», ботанічні заказники «Парагільмен», «Кастель», «Канака», заповідне урочище «Яйла Чатир-Дага», гідрологічний заказник «Хапхальський», геол. заказник «Гірський карст Криму». | ||
| + | |||
| + | На 2014 в Алушті 79 спортивних споруд, на території округу функціонували 2 дитячо-юнацькі спортивні школи. У місті відбулися чемпіонати України з легкої атлетики (шосейна спортивна ходьба, 1993; зимова спортивна ходьба, 2014), 78-й (у 2009) та 79-й (у 2010) чемпіонати України з шахів. Функціонує спорткомплекс «Спорт-Алушта» (важка атлетика, футбол, пауерліфтинг, самбо, танці, гандбол, баскетбол, дзюдо, рукопашний бій, бокс, єдиноборства, бодібілдинг, волейбол). | ||
| + | |||
| + | ==Література== | ||
| + | #Зеленин Г. И., Войтенко Л. А. Этот удивительный Крым. 3-е изд., испр. Киев, 1991; | ||
| + | #Папикьян Р. Т., Тимофеенко В. И. Крым. Архитекрура, памятники. Киев, 1991; | ||
| + | #Багров Н. В., Багрова Л. А., Боков В. А. География Крыма. Киев, 2001; | ||
| + | #Атлас Автономна Республіка Крим / Гол. ред. М. В. Багров, Л. Г. Руденко. Сімферополь; Київ, 2003; | ||
| + | #Яковенко И. М. Рекреационное природопользование: методология и методика исследований. Симферополь, 2003; | ||
| + | #Абкадыров Р. Р. Геотопонимия и хозяйственно-культурное освоение Крыма. Симферополь, 2004; | ||
| + | #Ена В. Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В. Заповедные ландшафты Тавриды. Симферополь, 2004; | ||
| + | #Байцар А. Л. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії. Львів, 2007. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | == Автор ВУЕ == | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Руденко Л. Г.|Л. Г. Руденко]]{{Цитування_автор}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| + | [[Категорія:Географічні науки]] | ||
| + | [[Категорія:Політична географія]] | ||
| + | [[Категорія:Міста]] | ||
| + | [[Категорія:Міста України]] | ||
Версія за 17:16, 8 липня 2022
Алу́шта ― місто республыканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, Україна.
|
Алушта (Алушта) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Автономна Республіка Крим |
| Засновано | 6 ст«ст» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 6. |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 20 |
| Територія (кв.км.) | 5,9 |
Розташоване на Південому березі Криму, в долині р. Улу-Узень і Демерджі.
Відстань від м. Ялти — 45 км, від м. Сімферополя — 45 км. Алушта — адміністративний центр міського округу (міськради) Алушти.
Округ уключає низку сільських поселень (смт Партеніт, с-ща Бондаренкове, Лаванда, Розовий, Семидвор’є, Утьос, Чайка, села Верхня Кутузовка, Виноградне, Генеральське, Запрудне, Зеленогор’є, Ізобільне, Кипарисне, Лаврове, Лазурне, Лучисте, Малореченське, Малий Маяк, Нижнє Запрудне, Нижня Кутузовка, Привітне, Пушкіно, Рибаче, Солнечногорське).
Площа міського округу — 59989,8281 га.
Історична довідка
Алушта виникла завдяки будівництву Візантійською імперією в 6 ст. фортеці Алустан. На території Алушти знайдено багато археологічних пам’яток, датованих від неоліту. Вони пов’язані з упливом на розвиток міста скіфів, готів, гунів, аланів, греків, османів і римлян.
В Алушті мешкали рибалки, торгівці й ремісники. На розвиток Алушти та його околиць певний уплив мало князівство Феодоро, а пізніше ― перебування тут генуезців та османів (від 1475).
У 1783 Алушта в складі Кримського ханства приєднано до Російської імперії. З кін. 19 ст. функціонує як приморський курорт.
Статус міста має з 1902. У 1954 в складі Кримської області передано до Української РСР.
Населення
Загальна кількість населення Алушти — 29 078 осіб (разом з міським округом 52,318 тис. осіб), густота ― 87,5 осіб/км2 (2014, перепис).
Склад населення за етнічними групами (2014, перепис):
- росіяни (72,8 %),
- українці (16,5 %),
- кримські татари ― (6,3 %),
- білоруси (1%),
- татари (0,7),
- вірмени (0,6),
- інші (2,1).
Частка чоловіків — 44,3 %, жінок ― 55,7 %. В міській окрузі Алушти частка міського населення ― 55,6 %, сільського ― 44,4 %. Алушта має від’ємний приріст населення з великою часткою пенсіонерів та негативне сальдо міграції.
Клімат
Клімат ― субтропічний середземноморський типу з жарким сухим літом (у липні +28,3 ºС) та м’якою зимою (у лютому, найхолоднішому місяці ― +2,9 ºС). Середньорічна температура повітря — +12,3 ºС.
Розташовані поблизу перевал Кебіт-Богаз та Ангарський перевал сприяють переміщенню повітряних мас з рівнин до моря й назад. Загальна тривалість сонячного сяяння — 2 321 год. на рік.
Температура води навіть у найхолодніший місяць не опускається нижче за +8 ºС. Опадів 400 мм на рік. У холодний період року (жовтень — лютий) випадає найбільша кількість опадів. У липні — вересні вода прогрівається до температури +25 ºС.
Господарство
У місті розміщено 16 промистових підприємств. Найбільшим із них є виноробне підприємство «Алушта», на якому виробляють бл. 20 марок вин. У міській окрузі Алушти працюють залізобетонний та ефіроолійний заводи, молокозавод та кілька підприємств харчової промисловості.
Господарство спрямоване на надавання рекреаційних послуг населенню. Станом на 2014 на території округу діяло 75 санаторно-курортних закладів (12 санаторіїв, 45 пансіонатів та 18 баз відпочинку), понад 80 підприємств ресторанного господарства, понад 350 магазинів.
В Алушті та на її околицях — 68 пляжів загального користування й 24 лікувальні і дитячі пляжі. Цінними є магнієві та гідрокарбонатні джерела. В окрузі бл. 50 суб’єктів туристиичної діяльності, які забезпечують здійснення гірсько-пішохідного, спелео- та вело-, екскурсійного й релігійного (див. Паломництво) туризму.
Функціонує автобусне сполучення. До міст Сімферополя та Ялти курсують тролейбуси. На 2014 в окрузі діяли 11 дошкільних освітніх орг-цій, 12 загальноосвітніх орг-цій, 4 дитячі школи мистецтв. На території міського округу Алушти понад 100 об’єктів культурної спадщини, з них 35 у межах самого міста.
В Алушті працюють музеї: Алуштинський історико-краєзнавчий музей (філіал Центрального музею Тавриди; засн. 1971), літературно-меморіальний музей С. Сергеєва-Ценського (засн. 1962), будинок-музей арх. О. М. Бекетова (засн. 1987) та літературний музей І. С. Шмельова (засн. 1993), у с. Малореченському — Музей катастроф на водах Світового океану (засн. 2009).
Важливими археологічними об’єктами є залишки генуезької фортеці Алустон (6 ст. н. е.) та руїни замку Фуна (14 ст.). Привертають увагу архітектурні об’єкти: дача «Голубка» (1893) та вілла «Відрада» (тепер Центр дитячої творчості), збудована у 1880-і купцем М. Стахеєвим (1852–1933, Росія), обидві — в Алушті, палац «Карасан» (поч. 19 ст.) у смт Партеніт, палац Алушти Гагаріної (1902) у селищі Утьос тощо.
Традиції кримсько-татарського народу представлено в культурно-етнографічному центрі «Алушта».
В окрузі є культові споруди: Косьмо-Даміановський чоловічий монастир у смт Партеніт, Церква Святого Феодора Стратилата й Усіх Кримських Святих (1840-і, арх. Г. Торічеллі), мечеть Юхари-Джами (сер. 19 ст.), Храм Святого Луки (1914), усі — в Алушті, Храм-маяк у с. Малореченському (2007) тощо. Парки «Утьос» і «Карасанський» у с-щі Утьос та парк санаторію «Айвазовське» (1860-і; смт Партеніт) є об’єктами садово-паркового мистецтва. У міській окрузі Алушти розташовані частина Кримського природного заповідника, ландшафтний заказник «Аю-Даг», ботанічні заказники «Парагільмен», «Кастель», «Канака», заповідне урочище «Яйла Чатир-Дага», гідрологічний заказник «Хапхальський», геол. заказник «Гірський карст Криму».
На 2014 в Алушті 79 спортивних споруд, на території округу функціонували 2 дитячо-юнацькі спортивні школи. У місті відбулися чемпіонати України з легкої атлетики (шосейна спортивна ходьба, 1993; зимова спортивна ходьба, 2014), 78-й (у 2009) та 79-й (у 2010) чемпіонати України з шахів. Функціонує спорткомплекс «Спорт-Алушта» (важка атлетика, футбол, пауерліфтинг, самбо, танці, гандбол, баскетбол, дзюдо, рукопашний бій, бокс, єдиноборства, бодібілдинг, волейбол).
Література
- Зеленин Г. И., Войтенко Л. А. Этот удивительный Крым. 3-е изд., испр. Киев, 1991;
- Папикьян Р. Т., Тимофеенко В. И. Крым. Архитекрура, памятники. Киев, 1991;
- Багров Н. В., Багрова Л. А., Боков В. А. География Крыма. Киев, 2001;
- Атлас Автономна Республіка Крим / Гол. ред. М. В. Багров, Л. Г. Руденко. Сімферополь; Київ, 2003;
- Яковенко И. М. Рекреационное природопользование: методология и методика исследований. Симферополь, 2003;
- Абкадыров Р. Р. Геотопонимия и хозяйственно-культурное освоение Крыма. Симферополь, 2004;
- Ена В. Г., Ена Ал. В., Ена Ан. В. Заповедные ландшафты Тавриды. Симферополь, 2004;
- Байцар А. Л. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії. Львів, 2007.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Руденко Л. Г. Алушта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алушта (дата звернення: 15.05.2024).
