Альпи

А́льпи (франц. Alpes, нім. Alpen, італ. Alpi, словен. Alpe, англ. Alps) ― найвища гір. система Захід. Європи (у географії), що простягається дугою (опуклою на північ. Зх.) від берегів Лігурійського моря Середземномор’я до Середньодунайської рівнини тер. Австрії, Італії, Ліхтенштейну, Монако, Німеччини, Словенії, Франції й Швейцарії.

Альпи є складовою системою хребтів гірських і масивів, заг. довж. бл. 1 200 км, завширшки ― 130–260 км, найвищі піки ― Монблан, Монте-Роза (4 634 м), Дом (4 545 м) і Вайсхорн (4 505 м) (бл. 100 альп. вершин мають висоту понад 4 000 м над рів. м.). За геол. структурою й складом виокремлюють три осн. альп. регіони: Для Захід. Альп (наймолодшої й найвищої області гір. системи, що складається з кристал. і метаморф. порід в осьовій зоні та осад. кайнозойських (див. Кайнозой) порід на периферії характер. високі гострі піки, поширення гірничо-льодовик. рельєфу й сучас. зледеніння. Схід. Альпи (найширша область гір. системи, з меншими висотами та меншою кількістю сучас. льодовиків й альп.х форм рельєфу, великими поздовж. річк. долинами й переважно широт. простяганням хребтів, які на сході розходяться віялоподіб.) і Півд. Альпи (найнижча область гір. системи, що витягнута із Зх. на Сх. південніше Схід. Альп та складається перев. з відкладів крейд. періоду). А. є важливим клімат. кордоном Європи між помір. (північніше і західніше) і субтропіч. середземномор. (південніше) кліматом; найбільша кількість опадів припадає на навітр. зх. й пн.-зх. схили ― 1 500–2 000 мм/рік (подекуди до 4 000 мм/рік). В А. добре виражена ландшафтно-клімат. поясність висотна: до висот бл. 800 м клімат помір., перев. теплий, на схилах пд. експозиції ― середземномор. (пошир. сільгоспугіддя ― виноградники, сади, рілля, чагарники середземномор. типу й здебільшого широколист. ліси); до 1 800 м ― помір., вологий (широколист. дубово-бук. ліси, що вгору поступово змінюються на хвойні); до 2 200–2 300 м ― холод., з тривалим зберіганням снігу (субальп. пояс ― чагарники й просторі луки, що задіяні влітку як пасовиська); 2 200–3 000 м ― холод., сягає межі багаторіч. сніг. покриву (альп. пояс ― подекуди з плямами альп. луків більшу частину року вкритих снігом); вище 3 000 м ― дуже холод. (нівальний пояс ― кам’янисті схили, сніжники та льодовики).

В А. розташ.: витоки великих річок бас. Північ., Середзем. й Чорного морів ― Рейн, Рона, По, Адідже, праві притоки Дунаю (Лех, Ізар, Інн, Енс, Раба); числен. Перев. долин. озера тектон. походження (Боденське озеро, Женевське озеро, Невшательське, Комо, Маджоре, Фірвальдштетське та ін.). Долиною субмеридіонального простягання між озерами Боденське (Німеччина, Швейцарія та Австрія) і Комо (Італія) А. поділено на вищі Захід. А. (уключають масиви: Лігурійські, Приморські, Прованські, Котські, Дофіне, Грайські, Пеннінські, Бернські, Лепонтинські й Гларнські А.) і Схід. А. (поділені на Північ. Вапняк. А. ― Баварські Альпи; Центр. Схід. А. ― Ретійські, Ецтальські, Ціллертальські А. й Високий Тауерн; Півд. Вапняк. А. ― Ломбардські, Доломітові альпи, Карнійські альпи, Юлійські Альпи і Караванке). У межах масиву Альп. гір виявлено понад 13 тис. видів рослин і бл. 30 тис. видів тварин. Заг. чисельність населення в А. становила бл. 12,3 млн осіб (2001), серед них переважали французи, німці, італійці та словенці. Найбільші альп. міста: Гренобль (Франція) ― 162,8 тис. осіб (2013), Інсбрук (Австрія) ― 130,9 тис. осіб (2016), Тренто (Італія) ― 117,3 тис. осіб (2016), Больцано (Італія) ― 105,7 тис. осіб (2013). А. ― міжнар. центр альпінізму, спорту гірськолижного та туризму, на альп. об’єктах проведено 10 Зим. Олімп. ігор у п’ятьох країнах: Шамоні (1924), Гренобль (1968), Альбервіль (1992) у Франції; Санкт-Моріц (1928, 1948) у Швейцарії; Гарміш-Партенкірхен (1936) у Німеччині, Кортіна-д’Ампеццо (1956) і Турін (2006) в Італії; Інсбрук (1964, 1976) в Австрії. Через розташування в центрі Захід. Європи А. є найбільш вивч. гір. системою світу, вони збагатили люд. словник багатьма поняттями: альп. клімат. пояс, альп. складчастість, альп. рельєф, альп. сяйво, альп. луки, альпінізм тощо.

Література

Gerrard A. J. Mountain Environments: An Examination of the Physical Geography of Mountains. Boston, 1990;
Les Alpes. Évreux, 2000; Shoumatoff N., Shoumatoff N. TheAlps: Europe’s Mountain Heart. Ann Arbor, 2001;
Керимов К. М., Гадиров В. Г. Некоторые особенности геотектонического развития центральной части Альпийско-Гималайской складчатой системы // Геодинаміка. 2013. № 2;
Beattie A. The Alps: A Cultural History. NewYork, 2015.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко

Покликання на цю статтю: Івченко А. С. Альпи // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альпи (дата звернення: 15.05.2024).