Відмінності між версіями «Анчелотті, Карло»
(ім'я автора стерто) |
|||
| (Не показані 15 проміжних версій 6 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Carlo Ancelotti 2012-01-02 (3).jpg|міні|праворуч|320пкс|Анчелотті, Карло]] | ||
| + | '''Анчело́тті, Ка́рло''' (Ancelotti, Carlo; 10.07.1959, м. Реджоло, регіон Емілія-Романья, Італія) — спортсмен, футболіст (півзахисник), тренер. | ||
| + | {{Персоналія | ||
| + | |Прізвище=Анчелотті | ||
| + | |Ім’я=Карло | ||
| + | |По батькові= | ||
| + | |Прізвище та ім’я мовою оригіналу=Ancelotti, Carlo | ||
| + | |Псевдонім= | ||
| + | |Справжнє ім’я= | ||
| + | |Справжнє прізвище= | ||
| + | |День народження=10 | ||
| + | |Місяць народження=07 | ||
| + | |Рік народження=1959 | ||
| + | |Місце народження=Реджоло | ||
| + | |День смерті= | ||
| + | |Місяць смерті= | ||
| + | |Рік смерті= | ||
| + | |Місце смерті= | ||
| + | |Місце поховання= | ||
| + | |Стать=ч | ||
| + | |Alma mater= | ||
| + | |Місце діяльності= | ||
| + | |Напрями діяльності=Футбол | ||
| + | |Традиція/школа= | ||
| + | |Відзнака= | ||
| + | |Ілюстрація= | ||
| + | }} | ||
| − | + | ==Життєпис і спортивна карʼєра== | |
| + | Народився у селянській сім’ї. Закінчив футбольну академію клубу «Парма» (Італія). Як гравець (центральний півзахисник, орієнтований на оборону) виступав за італійські клуби «Парма» (1976–1979), «Рома» (1979–1987), «[[Мілан (футбольний клуб)|Мілан]]» (1987–1992). Виграв Кубок європейських чемпіонів (тепер [[Ліга чемпіонів УЄФА]]; 1989, 1990), Міжконтинентальний кубок (1989, 1990), Чемпіонат Італії (1983, 1988, 1992), Кубок Італії (1984, 1986), Суперкубок Італії (1989). З 1981 виступав за збірну Італії (зіграв 26 матчів); півфіналіст Чемпіонату Європи 1988, учасник Чемпіонату світу 1986 (був у запасі), бронзовий призер Чемпіонату світу 1990. | ||
| − | + | Загалом як гравець за 16 сезонів зіграв 468 матчів, забив 42 м’ячі, здобув 14 титулів. Вирізнявся високою працездатністю та великою кількістю виграних єдиноборств. Завершив кар’єру гравця 01.07.1992. | |
| + | ===Кар’єра тренера=== | ||
| + | Кар’єру тренера 1992–1995 почав як асистент головного тренера збірної Італії А. Саккі (срібний призер Чемпіонату світу 1994). Працював головним тренером у клубах: «Реджана» (Італія; 1995–1996; за рік вивів клуб із серії В до серії А), «Парма» (Італія; 1996–1998; 2-е місце у серії А), «Ювентус» (м. Турин, Італія; 1999–2001; 2-е місце у серії А), «Мілан» [Італія; 2001–2009; виграв Лігу Чемпіонів (2003, 2007), Клубний чемпіонат світу (2007), Чемпіонат Італії (2004), Кубок Італії (2003), Суперкубок Італії (2004)], «Челсі» (м. Лондон, Велика Британія; 2009–2011; виграв Чемпіонат Англії, Кубок Англії, обидва — 2010; Суперкубок Англії, 2009), «Парі Сен-Жермен» (м. Париж, Франція; 2010; виграв Чемпіонат Франції, 2013). У 2013–2015 — головний тренер клубу «Реал» (м. Мадрид, Іспанія; виграв Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА, Клубний чемпіонат світу, Кубок короля, усе — 2014). У 2016–2017 — головний тренер клубу «[[Баварія (футбольний клуб)|Баварія]]» (м. Мюнхен, ФРН). Виграв Суперкубок Німеччини (2016), Чемпіонат Німеччини (2017). У 2018–2019 — головний тренер клубу «Наполі» (м. Неаполь, Італія). У грудні 2019 — травні 2021 — головний тренер клубу «Евертон» (м. Ліверпуль, Велика Британія). З червня 2021 - головний тренер клубу "Реал" (м. Мадрид, Іспанія), виграв Чемпіонат Іспанії та Лігу чемпіонів (обидва - 2022), Клубний чемпіонат світу (2023). | ||
| − | + | Єдиний тренер, який виграв 5 топ-чемпіонатів і 4 Ліги чемпіонів. | |
| − | + | Перший тренер, що виграв 4 топ-чемпіонати. | |
| − | + | ==Тренерський доробок== | |
| + | Досягненню успіху командами Анчелотті (насамперед «Міланом») сприяло використання ним тактичних схем «ялинка» (4 – 3 – 2 – 1: 4 захисники, 3 опорні півзахисники, 2 атакувальні півзахисники, 1 форвард) і «ромб» (4 – 3 – 1 – 2: 4 захисники, 3 опорні півзахисники, 1 атакувальний півзахисник і 2 форварди). Це дозволяло зробити гру менш передбачуваною на флангах, атаки будувалися різноманітніше, гра ставала динамічнішою. Застосовувався зонний метод оборони. За останньої схеми захисники й півзахисники повинні мати атакувальні навички і добре рухатися, а гравець-«директор», що розігрував м’яч, не йшов уперед, а переводив м’яч у зони атакувального півзахисника та форвардів. Анчелотті віддає перевагу наявності у команді одного швидкого форварда і одного таранного форварда. | ||
| − | + | З Анчелотті «Мілан» упродовж 7 років 4 рази грав у півфіналі Ліги Чемпіонів і 3 рази у фіналах. | |
| − | + | Під керівництвом Анчелотті у різний час грали і розвивали свої таланти футболісти: [[Зідан, Зінедін|З. Зідан]], [[Шевченко, Андрій Миколайович|А. Шевченко]], [[Роналду, Кріштіану|К. Роналду]], Рівалдо («Золотий м’яч» 1999), Кака («Золотий м’яч» 2007, чемпіон світу 2002), Кафу (чемпіон світу 1994, 2002), Л. Тюрам, Д. Трезеге (обидва — чемпіони світу 1998, Європи 2000), Дж. Буффон, А. Пірло (чемпіони світу 2006), Д. Дрогба (кращий футболіст Африки, 2002, 2004), П. Мальдіні, Дж. Террі, Ф. Лемпард, З. Ібрагімович, Т. Сілва, Г. Бейл, К. Бензема («Золотий м'яч» 2022) та ін. Під його керівництвом розпочав тренерську кар’єру як помічник Анчелотті З. Зідан. | |
| − | + | Автор автобіографічних книжок: «Віддаю перевагу Кубку» (2009), «Моя різдвяна ялинка» (2013), «Спокійний лідер» (2016). Книги Анчелотті перекладені англійською, французькою та іншими мовами. | |
| + | ==Анчелотті та Україна== | ||
| + | Анчелотті високо цінує тренера [[Лобановський, Валерій Васильович|В. Лобановського]]. | ||
| − | + | Брав участь в українському документальному фільмі «Лобановський назавжди» (2015) . | |
| − | + | 1988 у півфіналі Чемпіонату Європи Анчелотті як гравець збірної Італії грав проти збірної СРСР під керівництвом В. Лобановського (програв 0:2). У 2012 «Парі Сен-Жермен» під керівництвом Анчелотті грав у Лізі Чемпіонів проти київського «Динамо» під керівництвом О. Блохіна і здобув дві перемоги (4:1 і 2:0). | |
| + | ==Нагороди== | ||
| + | Отримав титули: тренер року у Лізі Чемпіонів (2002–2003), кращий тренер серії А (2001, 2004), кращий клубний тренер року за версією Міжнародної федерації історії і статистики (2007), кращий тренер французької Ліги 1 (2013), другий кращий тренер світу (2014) та інші. | ||
| − | + | Увійшов до десятки найкращих футбольних тренерів 20 сторіччя за версією Міжнародної федерації історії та статистики. Уведений до Зали слави італійського футболу (2014). | |
Нагороджений італійськими орденами «За заслуги перед Італійською Республікою» (1991) і «Орден Італійської Зірки» (2014). | Нагороджений італійськими орденами «За заслуги перед Італійською Республікою» (1991) і «Орден Італійської Зірки» (2014). | ||
| + | ==Додатково== | ||
| + | Одним із провідних гравців у «Мілані» під керівництвом Анчелотті 2001–2006 був український футболіст А. Шевченко, завдяки Анчелотті він зміг повною мірою розкрити свій талант і здобути 2004 «Золотий м’яч». Анчелотті казав про А. Шевченка, що це найкращий форвард з усіх тих, з ким він працював за всю свою кар’єру: «Своєю грою він довів, що він — серце і душа команди». | ||
| − | + | За словами футболіста А. Шевченко, методи тренування Анчелотті нагадують методи В. Лобановського, він намагається надихати команду. Як стверджує Анчелотті, «головна зброя тренера — не командний голос, не штрафні санкції, а насамперед інтуїція та вміння переконувати»; «якщо казати про стратегію тренерської роботи, то вона дуже проста: прагнути, щоб твоя команда кожен наступний матч грала краще за попередній». | |
| − | + | Анчелотті писав, що спостерігав за тренуванням команди В. Лобановського, коли був гравцем клубу «Рома» і був вражений його інтенсивністю, а згодом намагався повторити це, тренуючи «Реал». | |
| − | + | ==Твори== | |
| + | #Preferisco la Coppa. Milano : Rizzoli, 2009. 266 р. | ||
| + | #Il mio alberodi natale. Milano : Rizzoli, 2013. 288 р. | ||
| + | #Il leader calmo. Come conquistare menti, cuori e vittorie. Milano : Rizzoli, 2016. 336 р. | ||
| + | #Рос. перекл. «Я остался ребенком» // Советский спорт. Футбол. 2014 № 22 (521). С. 34–35. | ||
| − | http://ru.uefa.com/teamsandplayers/coaches/coach=43192/profile/ | + | ==Література== |
| − | + | #Garcia M. A. Ancelotti. Sencillez ganadora. Madrid : AlPoste, 2014. 208 р. | |
| − | + | #Карло Анчелотти // Лига чемпионов УЕФА. URL: http://ru.uefa.com/teamsandplayers/coaches/coach=43192/profile/ | |
| − | + | ==Автор ВУЕ== | |
| − | C. В. Глухова | + | [[Автор ВУЕ::Глухова С. В.|C. В. Глухова]] |
| − | + | [[Категорія:Е-ВУЕ]][[Категорія:ВУЕ]][[Категорія:ВУЕ_Т2]] | |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Персоналії]] |
| − | [[Категорія: | + | {{Цитування_автор}} |
| + | [[Категорія:Фізичне виховання та спорт]] | ||
| + | [[Категорія:Спортсмени]] | ||
| + | [[Категорія:Футболісти]] | ||
Поточна версія на 14:06, 17 лютого 2023
.jpg)
Анчело́тті, Ка́рло (Ancelotti, Carlo; 10.07.1959, м. Реджоло, регіон Емілія-Романья, Італія) — спортсмен, футболіст (півзахисник), тренер.
|
Анчелотті, Карло (Ancelotti, Carlo) | |
|---|---|
| Народження | 10.07.1959 |
| Місце народження | Реджоло |
| Напрями діяльності | Футбол |
Зміст
Життєпис і спортивна карʼєра
Народився у селянській сім’ї. Закінчив футбольну академію клубу «Парма» (Італія). Як гравець (центральний півзахисник, орієнтований на оборону) виступав за італійські клуби «Парма» (1976–1979), «Рома» (1979–1987), «Мілан» (1987–1992). Виграв Кубок європейських чемпіонів (тепер Ліга чемпіонів УЄФА; 1989, 1990), Міжконтинентальний кубок (1989, 1990), Чемпіонат Італії (1983, 1988, 1992), Кубок Італії (1984, 1986), Суперкубок Італії (1989). З 1981 виступав за збірну Італії (зіграв 26 матчів); півфіналіст Чемпіонату Європи 1988, учасник Чемпіонату світу 1986 (був у запасі), бронзовий призер Чемпіонату світу 1990.
Загалом як гравець за 16 сезонів зіграв 468 матчів, забив 42 м’ячі, здобув 14 титулів. Вирізнявся високою працездатністю та великою кількістю виграних єдиноборств. Завершив кар’єру гравця 01.07.1992.
Кар’єра тренера
Кар’єру тренера 1992–1995 почав як асистент головного тренера збірної Італії А. Саккі (срібний призер Чемпіонату світу 1994). Працював головним тренером у клубах: «Реджана» (Італія; 1995–1996; за рік вивів клуб із серії В до серії А), «Парма» (Італія; 1996–1998; 2-е місце у серії А), «Ювентус» (м. Турин, Італія; 1999–2001; 2-е місце у серії А), «Мілан» [Італія; 2001–2009; виграв Лігу Чемпіонів (2003, 2007), Клубний чемпіонат світу (2007), Чемпіонат Італії (2004), Кубок Італії (2003), Суперкубок Італії (2004)], «Челсі» (м. Лондон, Велика Британія; 2009–2011; виграв Чемпіонат Англії, Кубок Англії, обидва — 2010; Суперкубок Англії, 2009), «Парі Сен-Жермен» (м. Париж, Франція; 2010; виграв Чемпіонат Франції, 2013). У 2013–2015 — головний тренер клубу «Реал» (м. Мадрид, Іспанія; виграв Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА, Клубний чемпіонат світу, Кубок короля, усе — 2014). У 2016–2017 — головний тренер клубу «Баварія» (м. Мюнхен, ФРН). Виграв Суперкубок Німеччини (2016), Чемпіонат Німеччини (2017). У 2018–2019 — головний тренер клубу «Наполі» (м. Неаполь, Італія). У грудні 2019 — травні 2021 — головний тренер клубу «Евертон» (м. Ліверпуль, Велика Британія). З червня 2021 - головний тренер клубу "Реал" (м. Мадрид, Іспанія), виграв Чемпіонат Іспанії та Лігу чемпіонів (обидва - 2022), Клубний чемпіонат світу (2023).
Єдиний тренер, який виграв 5 топ-чемпіонатів і 4 Ліги чемпіонів.
Перший тренер, що виграв 4 топ-чемпіонати.
Тренерський доробок
Досягненню успіху командами Анчелотті (насамперед «Міланом») сприяло використання ним тактичних схем «ялинка» (4 – 3 – 2 – 1: 4 захисники, 3 опорні півзахисники, 2 атакувальні півзахисники, 1 форвард) і «ромб» (4 – 3 – 1 – 2: 4 захисники, 3 опорні півзахисники, 1 атакувальний півзахисник і 2 форварди). Це дозволяло зробити гру менш передбачуваною на флангах, атаки будувалися різноманітніше, гра ставала динамічнішою. Застосовувався зонний метод оборони. За останньої схеми захисники й півзахисники повинні мати атакувальні навички і добре рухатися, а гравець-«директор», що розігрував м’яч, не йшов уперед, а переводив м’яч у зони атакувального півзахисника та форвардів. Анчелотті віддає перевагу наявності у команді одного швидкого форварда і одного таранного форварда.
З Анчелотті «Мілан» упродовж 7 років 4 рази грав у півфіналі Ліги Чемпіонів і 3 рази у фіналах.
Під керівництвом Анчелотті у різний час грали і розвивали свої таланти футболісти: З. Зідан, А. Шевченко, К. Роналду, Рівалдо («Золотий м’яч» 1999), Кака («Золотий м’яч» 2007, чемпіон світу 2002), Кафу (чемпіон світу 1994, 2002), Л. Тюрам, Д. Трезеге (обидва — чемпіони світу 1998, Європи 2000), Дж. Буффон, А. Пірло (чемпіони світу 2006), Д. Дрогба (кращий футболіст Африки, 2002, 2004), П. Мальдіні, Дж. Террі, Ф. Лемпард, З. Ібрагімович, Т. Сілва, Г. Бейл, К. Бензема («Золотий м'яч» 2022) та ін. Під його керівництвом розпочав тренерську кар’єру як помічник Анчелотті З. Зідан.
Автор автобіографічних книжок: «Віддаю перевагу Кубку» (2009), «Моя різдвяна ялинка» (2013), «Спокійний лідер» (2016). Книги Анчелотті перекладені англійською, французькою та іншими мовами.
Анчелотті та Україна
Анчелотті високо цінує тренера В. Лобановського.
Брав участь в українському документальному фільмі «Лобановський назавжди» (2015) .
1988 у півфіналі Чемпіонату Європи Анчелотті як гравець збірної Італії грав проти збірної СРСР під керівництвом В. Лобановського (програв 0:2). У 2012 «Парі Сен-Жермен» під керівництвом Анчелотті грав у Лізі Чемпіонів проти київського «Динамо» під керівництвом О. Блохіна і здобув дві перемоги (4:1 і 2:0).
Нагороди
Отримав титули: тренер року у Лізі Чемпіонів (2002–2003), кращий тренер серії А (2001, 2004), кращий клубний тренер року за версією Міжнародної федерації історії і статистики (2007), кращий тренер французької Ліги 1 (2013), другий кращий тренер світу (2014) та інші.
Увійшов до десятки найкращих футбольних тренерів 20 сторіччя за версією Міжнародної федерації історії та статистики. Уведений до Зали слави італійського футболу (2014).
Нагороджений італійськими орденами «За заслуги перед Італійською Республікою» (1991) і «Орден Італійської Зірки» (2014).
Додатково
Одним із провідних гравців у «Мілані» під керівництвом Анчелотті 2001–2006 був український футболіст А. Шевченко, завдяки Анчелотті він зміг повною мірою розкрити свій талант і здобути 2004 «Золотий м’яч». Анчелотті казав про А. Шевченка, що це найкращий форвард з усіх тих, з ким він працював за всю свою кар’єру: «Своєю грою він довів, що він — серце і душа команди».
За словами футболіста А. Шевченко, методи тренування Анчелотті нагадують методи В. Лобановського, він намагається надихати команду. Як стверджує Анчелотті, «головна зброя тренера — не командний голос, не штрафні санкції, а насамперед інтуїція та вміння переконувати»; «якщо казати про стратегію тренерської роботи, то вона дуже проста: прагнути, щоб твоя команда кожен наступний матч грала краще за попередній».
Анчелотті писав, що спостерігав за тренуванням команди В. Лобановського, коли був гравцем клубу «Рома» і був вражений його інтенсивністю, а згодом намагався повторити це, тренуючи «Реал».
Твори
- Preferisco la Coppa. Milano : Rizzoli, 2009. 266 р.
- Il mio alberodi natale. Milano : Rizzoli, 2013. 288 р.
- Il leader calmo. Come conquistare menti, cuori e vittorie. Milano : Rizzoli, 2016. 336 р.
- Рос. перекл. «Я остался ребенком» // Советский спорт. Футбол. 2014 № 22 (521). С. 34–35.
Література
- Garcia M. A. Ancelotti. Sencillez ganadora. Madrid : AlPoste, 2014. 208 р.
- Карло Анчелотти // Лига чемпионов УЕФА. URL: http://ru.uefa.com/teamsandplayers/coaches/coach=43192/profile/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Анчелотті, Карло // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анчелотті, Карло (дата звернення: 27.04.2024).
