Берченко, Євгенія Василівна

Бе́рченко, Євге́нія Васи́лівна (08.04.1884, за іншими даними 1889, м. Харків, тепер Україна — після 1934, точна дата і місце смерті невідомі) — мистецтвознавець, культуролог, колекціонер.

Життєпис

Закінчила німецьку гімназію, ймовірно, у м. Харкові (1905). Навчалася 1909–1910 у Єнському університеті (тепер Єнський університет Фрідріха Шиллера), відвідувала там семінар з педагогіки професора В. Рейна (1847–1929; Німеччина).

Закінчила історико-філологічний факультет Харківського університету (1915, тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), вивчала історію мистецтв у професора Ф. Шміта. Навчалась на Вищих педагогічних курсах Харківської округи.

У 1920-х брала участь у роботі археологічного семінару Харківського інституту народної освіти імені О. Потебні (тепер у складі Харківського національного університету); науковий співробітник секції історії українського мистецтва науково-дослідної кафедри історії України при Харківському інституті народної освіти.

Читала лекції у Центральному художньо-історичному музеї імені Г. Сковороди (заснований 1920, образотворча колекція на початку 1930-х увійшла до фондів Української державної картинної галереї, тепер Харківський художній музей).

Була аспіранткою кафедри історії України секції мистецтвознавства Харківського наукового комітету (1924).

Водночас працювала в Музеї дитячої художньої творчості (заснований 1920 Ф. Шмітом) та викладала на робітничому факультеті Харківського медичного інституту (тепер Харківський національний медичний університет; ймовірно по 1930).

1927‒1933 працювала під керівництвом С. Таранушенка в Музеї українського мистецтва у м. Харкові (заснований 1922).

Інформація про життя та діяльність після 1934 відсутня. Ймовірно, була репресована. Відомостей про реабілітацію немає.

Науковий доробок

Основна сфера наукової діяльності — дослідження українського народного мистецтва, зокрема декоративного розпису Катеринославщини (тепер у межах Дніпропетровської та Криворізької областей).

Однією з перших дослідила петриківський розпис, активно вивчала впродовж 1920-х.

Здійснила наукові експедиції на Катеринославщину (1925–1928), зібрала науковий матеріал: полотна з розписами, фотографії розписів тощо. Результатом польових досліджень став посібник «Як збирати матеріал до настінних розписів» (1928).

Частину колекції настінного розпису Берченко (214 оригіналів та 50 фото) експонували 1928 у Державному російському музеї у м. Ленінграді (тепер м. Санкт-Петербург).

Цитата

«Українська хата є не тільки архітектурна пам’ятка, на якій історик мистецтва може вивчати будівельні форми, властиві українському народові, але в тій же хаті й дослідник народного малярства знайде для себе надзвичайно цікавий матеріал. Це — той кольоровий розпис, що ним селянки часто-густо вкривають стіни своєї хати так з окола, як і, головним чином, в середині.

(Берченко Є. В. Як збирати матеріал до настінних розписів (методичний посібник) // Мистецтвознавство. 1928. Вип. 1. С. 29.)

Праці

• Лінійна композиція та узорні схеми в орнаменті деяких українських килимів // Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури. 1926.Ч. 2–3. С. 255–263. URL: http://catalog.dnabb.org/ViewerJS/#/irbis64r_14/rk1/cards/8273.pdf
• Про настінні розписи українських хат на Катеринославщині // Науковий збірник харківської науково-дослідчої катедри історії української культури 1927. Ч. 7. Вип. 1. С. 71–92.
• Выставка Украинской народной живописи (росписи хат) // Государственный Институт истории искусств: секция изучения крестьянского искусства социологического комитета. Ленинград : Государственный Институт истории искусств, 1928. 3 с.
• Як збирати матеріал до настінних розписів (методичний посібник) // Мистецтвознавство. 1928. Вип. 1. С. 28–35.
• Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Дніпропетровщина. Харків; Київ : Державне видавництво України, 1930. 92 с.

Література

1. Найден О. С. Орнамент українського народного розпису: витоки, традиції, еволюція. Київ : Наукова думка, 1989. 132 с.
2. Побожій С. Розгром осередку харківських мистецтвознавців // Родовід. 1999. Ч. 1 (17). С. 17–25.
3. Шудря Є. Подвижниці народного мистецтва : в 3 зош. Київ : Редакція вісника «АНТ», 2003. Зош. 1. С. 35.
4. Іваненко С. Євгенія Берченко — харківська дослідниця народних монументальних декоративних розписів // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2013. № 2. С. 125–127. URL: https://www.visnik.org.ua/pdf/v2013-02-35-ivanenko.pdf
5. Іваненко С., Мархайчук Н. Невідомі сторінки історії Харківської мистецтвознавчої школи 1920–30-х _р..: К. Я. Сліпко-Москальців // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2017. Вип. 24. С. 53–60.
6. Іваненко С., Мархайчук Н. Початковий етап формування мистецтвознавчого осередку в Харкові (І пол. ХІХ ст.) // Традиції і новації у вищій архітектурномистецькій освіті. 2017. № 1. С. 80–86.