Бесіда
Бе́сіда (з давньоінд. bhasád — сидіння, праслов’янське besěda утворене від прислівника bez «зовні» та іменника sěda «сидіння») — розмова двох або більше людей за визначеною темою з певною метою.
Зміст
Історична довідка
Витоки бесіди як мистецтва закладені в давньогрецькій філософії, зокрема в сократівських бесідах (див. Сократ).
Характеристика
Різновид діалогічної форми спілкування, що передбачає обмін інформацією в усній формі.
Класифікація
Залежно від кількості учасників розрізняють індивідуальні та групові; за контекстом — ритуальні, глибинно-особистісні та ділові бесіди.
Ритуальні бесіди мають чітку структуру та зміст, який дослівно знають учасники обряду (наприклад, служба в церкві).
Глибинно-особистісні бесіди передбачають високий рівень довіри та близькості стосунків (у родині, колі друзів).
Ділові бесіди відбуваються в професійній сфері, мають свої правила й орієнтовані на прийняття конкретного рішення.
За професійною спрямованістю розрізняють бесіди педагогічні, управлінські, правові, медичні тощо.
Особливості різновидів
Педагогічна бесіда є методом виховання, що передбачає красномовство й високий рівень педагогічної культури вихователя, вчителя, викладача, зокрема вміння донести певну ідею у зрозумілій, близькій для вихованця формі й отримати зворотній зв’язок (зміна поведінки, прийняття правильного рішення).
Особливим методом навчання є евристична бесіда — розмова, під час якої в процесі запитань і відповідей співбесідники здобувають нові знання та знаходять істину.
Бесіду використовують як метод збирання інформації в соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях. Організована з науковою метою бесіда передбачає високий рівень професійних навичок та морально-етичних якостей дослідника.
Метод бесіди застосовують:
- на початковому етапі дослідження, коли інформації про досліджуване явище недостатньо для використання інших методів;
- при дослідженні унікальних, інтимних, особистих питань;
- для тріангуляції з даними, отриманими іншими методами.
Метод бесіди розкриває неопосередковані реакції людини, що зберігає для дослідження достовірність інформації.
Література
- Томан І. Мистецтво говорити / Пер. з чес. В. І. Романця. 3-тє вид. Київ : Україна, 1996. 269 с.
- Ягупов В. В. Педагогіка. Київ : Либідь, 2002. 560 с.
- Потелло Н. Я., Скиртач Г. Є. Українське ділове мовлення і спілкування. Київ : Міжрегіональна академія управління персоналом, 2003. 440 с.
- Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Іщенко Т. Д. та ін. Етика ділового спілкування. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 344 c.
- Кучерук О. А., Голуб Н. Б., Горошкіна О. М. та ін. Педагогічна риторика: історія, теорія, практика. Київ : КНТ, 2016. 258 с.
- Туриніна О. Л. Методологія та методи психологічного дослідження. Київ : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2018. 206 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Фесенко М. С. Бесіда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бесіда (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Генеральний штаб Збройних сил України
Державна прикордонна служба України
Кіберполіція
Національна поліція України