Відмінності між версіями «Білосельський-Білозерський, Сергій Костянтинович»
(Створена сторінка: '''Білосе́льський-Білозе́рський, Сергі́й Костянти́нович''' (25.07.1867, ймовірно, на теренах У...) |
|||
| (Не показані 11 проміжних версій ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Білосе́льський-Білозе́рський, Сергі́й Костянти́нович''' (25.07.1867, ймовірно, на теренах України, за ін. даними — м. Санкт-Петербург, Росія — 20.04.1951, м. Тонбридж, графство Кент, Велика Британія) — військовий, спортивний діяч, один з ініціаторів відродження сучасного [[олімпійський рух|олімпійського руху]], князь. | + | '''Білосе́льський-Білозе́рський, Сергі́й Костянти́нович''' (25.07.1867, ймовірно, на теренах України, за ін. даними — м. Санкт-Петербург, тепер Росія — 20.04.1951, м. Тонбридж, графство Кент, Велика Британія) — військовий, спортивний діяч, один з ініціаторів відродження сучасного [[олімпійський рух|олімпійського руху]], князь. |
| + | {{Персоналія | ||
| + | |Прізвище=Білосельський-Білозерський | ||
| + | |Ім’я=Сергій | ||
| + | |По батькові=Костянтинович | ||
| + | |Прізвище та ім’я мовою оригіналу= | ||
| + | |Псевдонім= | ||
| + | |Справжнє ім’я= | ||
| + | |Справжнє прізвище= | ||
| + | |День народження=25 | ||
| + | |Місяць народження=07 | ||
| + | |Рік народження=1867 | ||
| + | |Місце народження= | ||
| + | |День смерті=20 | ||
| + | |Місяць смерті=04 | ||
| + | |Рік смерті=1951 | ||
| + | |Місце смерті=Тонбридж | ||
| + | |Місце поховання= | ||
| + | |Alma mater= | ||
| + | |Місце діяльності=Російська імперія; Велика Британія | ||
| + | |Напрями діяльності=Фізичне виховання та спорт | ||
| + | |Традиція/школа= | ||
| + | |Стать=ч | ||
| + | |Відзнака= | ||
| + | }} | ||
==Життєпис і спортивна діяльність== | ==Життєпис і спортивна діяльність== | ||
| − | Народився у сім’ї генерала. Представник давнього українського роду Білозерських, мав військове звання генерал-майора. З юнацтва захоплювався спортом, грав у теніс. Від 1898 був членом Крестовського лаун-тенісного клубу, розташований на Крестовському острові у м. Санкт-Петербурзі (острів був у власності його родини). З 1902 — голова Петербурзької ліги футболу і хокею на льоду, з 1905 — Ліги хокеїстів Петербургу та околиць. | + | Народився у сім’ї генерала. Представник давнього українського роду Білозерських, мав військове звання генерал-майора. З юнацтва захоплювався спортом, грав у [[теніс|теніс]]. Від 1898 був членом Крестовського лаун-тенісного клубу, розташований на Крестовському острові у м. Санкт-Петербурзі (острів був у власності його родини). З 1902 — голова Петербурзької ліги футболу і хокею на льоду, з 1905 — Ліги хокеїстів Петербургу та околиць. |
| − | Був спортивним меценатом (див. Меценатство), фінансував клуб «Спорт» у м. Санкт-Петербурзі. Мав стайні для скакових коней, у маєтку — майданчик для гри в поло. | + | Був спортивним меценатом (див. [[Меценатство|Меценатство]]), фінансував клуб «Спорт» у м. Санкт-Петербурзі. Мав стайні для скакових коней, у маєтку — майданчик для гри в поло. |
| − | Один із засновників Міжнародного олімпійського комітету генерал-лейтенант О. Бутовський порекомендував відправити Білосельського-Білозерського почесним представником Росії на Міжнародний атлетичний конгрес, який відбувся 23.06.1894 у м. Парижі. На цьому конгресі за його участі було затверджено Олімпійську хартію та прийнято рішення про відродження сучасних Олімпійських ігор. | + | Один із засновників [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародного олімпійського комітету]] генерал-лейтенант [[Бутовський, Олексій Дмитрович|О. Бутовський]] порекомендував відправити Білосельського-Білозерського почесним представником Росії на Міжнародний атлетичний конгрес, який відбувся 23.06.1894 у м. Парижі. На цьому конгресі за його участі було затверджено [[Олімпійська хартія|Олімпійську хартію]] та прийнято рішення про відродження сучасних [[Олімпійські ігри|Олімпійських ігор]]. |
| − | 1900–1908 Білосельський-Білозерський був членом Міжнародного олімпійського комітету від Росії. Вів діяльність з відродження олімпійського руху та поширення олімпійської ідеї. Брав участь у виборі місць проведення наступних Олімпіад, організації Олімпійських ігор, проведенні Олімпійських конгресів та інших міжнародних спортивних форумів. Брав участь у засіданнях Міжнародного олімпійського комітету, відповідно до рішень якого 1908 офіційно відправлено на Літні Олімпійські ігри 1908 у м. Лондоні першу спортивну команду з Російської імперії. | + | 1900–1908 Білосельський-Білозерський був членом Міжнародного олімпійського комітету від Росії. Вів діяльність з відродження олімпійського руху та поширення олімпійської ідеї. Брав участь у виборі місць проведення наступних [[Олімпіада|Олімпіад]], організації Олімпійських ігор, проведенні Олімпійських конгресів та інших міжнародних спортивних форумів. Брав участь у засіданнях Міжнародного олімпійського комітету, відповідно до рішень якого 1908 офіційно відправлено на [[Літні Олімпійські ігри 1908|Літні Олімпійські ігри 1908]] у м. Лондоні першу спортивну команду з Російської імперії. |
| − | Аворитет Білосельського-Білозерськогот при царському дворі уможливлював вирішення складних питань розвитку фізичної культури і спорту в Російській імперії (зокрема й на теренах України). Сприяв заснуванню Російського олімпійського комітету, який очолив харків’янин В. Срезневський. Займався забезпеченням спортивним екіпіруванням олімпійської команди, що брала участь у Літніх Олімпійських іграх 1912 у м. Стокгольмі. Його діяльність значною мірою сприяла вибору м. Києва місцем проведення Першої Всеросійської олімпіади 1913, в якій взяли участь понад 600 спортсменів. | + | Аворитет Білосельського-Білозерськогот при царському дворі уможливлював вирішення складних питань розвитку [[фізична культура|фізичної культури]] і [[спорт|спорту]] в Російській імперії (зокрема й на теренах України). Сприяв заснуванню Російського олімпійського комітету, який очолив харків’янин [[Срезневський, В'ячеслав Ізмаїлович|В. Срезневський]]. Займався забезпеченням спортивним [[екіпірування|екіпіруванням]] олімпійської команди, що брала участь у [[Літні Олімпійські ігри 1912|Літніх Олімпійських іграх 1912]] у м. Стокгольмі. Його діяльність значною мірою сприяла вибору м. Києва місцем проведення Першої Всеросійської олімпіади 1913, в якій взяли участь понад 600 спортсменів. |
| − | Свою кар'єру продовжував на військовому поприщі, де його застала Перша світова війна, а пізніше Жовтневий переворот 1917. Як і більшість професійних військових та політичних діячів, виїхав за кордон. Прожив у Великій Британії понад 40 років. | + | Свою кар'єру продовжував на військовому поприщі, де його застала [[Перша світова війна|Перша світова війна]], а пізніше [[Жовтневий переворот 1917|Жовтневий переворот 1917]]. Як і більшість професійних військових та політичних діячів, виїхав за кордон. Прожив у Великій Британії понад 40 років. |
==Нагороди== | ==Нагороди== | ||
Нагороджений орденами: Святого Станіслава 3-го ступеня (1898), Святої Анни 3-го ступеня (1901), Святого Володимира 3-го ступеня (1913), Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (1914), Святої Анни 1-го ступеня із мечами (1915). | Нагороджений орденами: Святого Станіслава 3-го ступеня (1898), Святої Анни 3-го ступеня (1901), Святого Володимира 3-го ступеня (1913), Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (1914), Святої Анни 1-го ступеня із мечами (1915). | ||
| + | |||
==Додатково== | ==Додатково== | ||
| − | Брат Білосельського-Білозерського був яхтсменом, бронзовим призером Літніх Олімпійських ігор 1912 з вітрильного спорту. | + | Брат Білосельського-Білозерського був яхтсменом, бронзовим призером Літніх Олімпійських ігор 1912 з [[вітрильний спорт|вітрильного спорту]]. |
==Література== | ==Література== | ||
| − | Зубалій М., Зубалій В. С. К. Білосельський-Білозерський другий українець у Міжнародному олімпійському комітеті // Наш спорт. 2006. Ч. 42. С. 33–34. | + | #Зубалій М., Зубалій В. С. К. Білосельський-Білозерський другий українець у Міжнародному олімпійському комітеті // Наш спорт. 2006. Ч. 42. С. 33–34. |
| − | Кулик В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення і становлення НОК України. Київ : МП «Леся», 2007. 308 с. | + | #Кулик В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення і становлення НОК України. Київ : МП «Леся», 2007. 308 с. |
| − | Зубалій М., Зубалій В. Біля витоків відродження олімпійського руху // Наука і суспільство. 2009. № 3/4. С. 68–70. | + | #Зубалій М., Зубалій В. Біля витоків відродження олімпійського руху // Наука і суспільство. 2009. № 3/4. С. 68–70. |
| + | ==Автор ВУЕ== | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Редакція_ВУЕ]] | ||
| + | {{Цитування_ред}} | ||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Фізичне виховання та спорт | ||
| + | |Дефініція=(1867-1951), військовий, спортивний діяч, один з ініціаторів відродження сучасного олімпійського руху, князь; Україна-Росія. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2021 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=12 | ||
| + | |Дата оприлюднення=13 | ||
| + | }} | ||
| + | [[Категорія:Фізичне виховання та спорт]] | ||
| + | [[Категорія:Олімпійський та професійний спорт]] | ||
| + | [[Категорія:Персоналії]] | ||
| + | [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
Поточна версія на 08:28, 27 березня 2024
Білосе́льський-Білозе́рський, Сергі́й Костянти́нович (25.07.1867, ймовірно, на теренах України, за ін. даними — м. Санкт-Петербург, тепер Росія — 20.04.1951, м. Тонбридж, графство Кент, Велика Британія) — військовий, спортивний діяч, один з ініціаторів відродження сучасного олімпійського руху, князь.
|
Білосельський-Білозерський, Сергій Костянтинович | |
|---|---|
| Народження | 25.07.1867 |
| Місце народження | |
| Смерть | 20.04.1951 |
| Місце смерті | Тонбридж |
| Місце діяльності | Російська імперія, Велика Британія |
| Напрями діяльності | Фізичне виховання та спорт |
Життєпис і спортивна діяльність
Народився у сім’ї генерала. Представник давнього українського роду Білозерських, мав військове звання генерал-майора. З юнацтва захоплювався спортом, грав у теніс. Від 1898 був членом Крестовського лаун-тенісного клубу, розташований на Крестовському острові у м. Санкт-Петербурзі (острів був у власності його родини). З 1902 — голова Петербурзької ліги футболу і хокею на льоду, з 1905 — Ліги хокеїстів Петербургу та околиць.
Був спортивним меценатом (див. Меценатство), фінансував клуб «Спорт» у м. Санкт-Петербурзі. Мав стайні для скакових коней, у маєтку — майданчик для гри в поло.
Один із засновників Міжнародного олімпійського комітету генерал-лейтенант О. Бутовський порекомендував відправити Білосельського-Білозерського почесним представником Росії на Міжнародний атлетичний конгрес, який відбувся 23.06.1894 у м. Парижі. На цьому конгресі за його участі було затверджено Олімпійську хартію та прийнято рішення про відродження сучасних Олімпійських ігор.
1900–1908 Білосельський-Білозерський був членом Міжнародного олімпійського комітету від Росії. Вів діяльність з відродження олімпійського руху та поширення олімпійської ідеї. Брав участь у виборі місць проведення наступних Олімпіад, організації Олімпійських ігор, проведенні Олімпійських конгресів та інших міжнародних спортивних форумів. Брав участь у засіданнях Міжнародного олімпійського комітету, відповідно до рішень якого 1908 офіційно відправлено на Літні Олімпійські ігри 1908 у м. Лондоні першу спортивну команду з Російської імперії.
Аворитет Білосельського-Білозерськогот при царському дворі уможливлював вирішення складних питань розвитку фізичної культури і спорту в Російській імперії (зокрема й на теренах України). Сприяв заснуванню Російського олімпійського комітету, який очолив харків’янин В. Срезневський. Займався забезпеченням спортивним екіпіруванням олімпійської команди, що брала участь у Літніх Олімпійських іграх 1912 у м. Стокгольмі. Його діяльність значною мірою сприяла вибору м. Києва місцем проведення Першої Всеросійської олімпіади 1913, в якій взяли участь понад 600 спортсменів.
Свою кар'єру продовжував на військовому поприщі, де його застала Перша світова війна, а пізніше Жовтневий переворот 1917. Як і більшість професійних військових та політичних діячів, виїхав за кордон. Прожив у Великій Британії понад 40 років.
Нагороди
Нагороджений орденами: Святого Станіслава 3-го ступеня (1898), Святої Анни 3-го ступеня (1901), Святого Володимира 3-го ступеня (1913), Святого Станіслава 1-го ступеня з мечами (1914), Святої Анни 1-го ступеня із мечами (1915).
Додатково
Брат Білосельського-Білозерського був яхтсменом, бронзовим призером Літніх Олімпійських ігор 1912 з вітрильного спорту.
Література
- Зубалій М., Зубалій В. С. К. Білосельський-Білозерський другий українець у Міжнародному олімпійському комітеті // Наш спорт. 2006. Ч. 42. С. 33–34.
- Кулик В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення і становлення НОК України. Київ : МП «Леся», 2007. 308 с.
- Зубалій М., Зубалій В. Біля витоків відродження олімпійського руху // Наука і суспільство. 2009. № 3/4. С. 68–70.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білосельський-Білозерський, Сергій Костянтинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білосельський-Білозерський, Сергій Костянтинович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
