Іванов, Михайло Федорович
Івано́в, Миха́йло Фе́дорович (02.10.1871, м. Ялта, тепер АР Крим, Україна — 29.10.1935, м. Москва, тепер Російська Федерація) — вчений-селекціонер, зоотехнік, ветеринарний лікар, доктор сільськогосподарських наук (з 1934), академік ВАСГНІЛ (з 1935), заслужений діяч науки і техніки (з 1920).
|
Іванов, Михайло Федорович | |
|---|---|
| Народження | 02.10.1871 |
| Місце народження | Ялта (АР Крим) |
| Смерть | 29.10.1935 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Харківська державна зооветеринарна академія |
| Напрями діяльності | селекція тварин, зоотехнія, ветеринарія |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї вчителя школи садівництва Нікітського ботанічного саду. Закінчив із відзнаками 1891 Горецьке землеробське училище (тепер Білоруська державна сільськогосподарська академія), 1893 — школу бонітерів-вівчарів при Дергачівському сільськогосподарському училищі; 1897 — Харківський ветеринарний інститут (тепер Харківська державна зооветеринарна академія).
1897–1898 працював дільничим ветеринарним лікарем у м. Кроми Орловської губернії в Росії (тепер смт Кроми Орловської області, РФ). За його сприяння було організовано ветеринарну клініку в м. Кроми та бактеріологічну станцію в м. Орлі.
1898–1899 перебував у закордонному відрядженні для удосконалення знань з тваринництва та ветеринарної медицини (Австрія, Німеччина, Швейцарія), самостійно відвідував тваринницькі господарства в Нідерландах, Швейцарії, Італії. Спостереження занотовані під час відрядження вчений опублікував 1898–1900 у сільськогосподарському журналі «Господар» («Хозяин») у м. Санкт-Петербурзі. 1900 захистив дисертацію «Скотарство в Гольштинських маршах і причини його розвитку»; здобув посаду приват-доцента кафедри скотарства Харківського ветеринарного інституту, яку обіймав до 1913. Захистив магістерську дисертацію «Зміни азотистих речовин у запліснявілих кормах» 1903. Одночасно з 1906 обіймав посаду екстраординарного професора кафедри тваринництва та зоогігієни Харківського ветеринарного інституту. 1905 брав участь у Міжнародному ветеринарному конгресі в м. Будапешті; 1907 — у Міжнародному з’їзді хіміків; 1911 — у Дрезденський міжнародній виставці.
1913–1925 — професор Московського сільськогосподарського інституту (з 1917 — Петровська сільськогосподарська академія, з 1923 — Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва; тепер Російський державний аграрний університет — Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва).
Водночас з 1926 викладав у Московському ветеринарному інституті (тепер Московська державна академія ветеринарної медицини та біотехнології імені К. І. Скрябіна), з 1927 — завідував там кафедрою свинарства та вівчарства. Працював в Асканії-Нова: на запрошення власника маєтку — Ф. Фальц-Фейна бонітув стада тварин (1906–1917); започаткував селекційні дослідження тварин і займався породоутворенням (1925–1935).
Від 1929 завідував секцією тваринництва ВАСГНІЛ. Член Центрального Виконавчого Комітету СРСР (з 1935).
Наукова діяльність
Іванов заснував нову галузь вівчарства — смушкознавство. Уперше розробив методику селекції овець для виведення нових і вдосконалення існуючих порід. Вважається засновником теорії породоутворення і розведення тварин за лініями. Створив українську степову білу породу свиней. Вивів низку цінних порід овець: асканійську тонкорунну породу овець, гемпшир-цигайських, лінкольн-волоських та лінкольн-курдючних, радянських коридейлів. На основі гібридизації дикого муфлона з асканійськими мериносами згодом селекціонерами інших країн виведено цілу низку порід гірських мериносів: сальську, забайкальську, красноярську, азербайджанського гірського мериноса тощо.
Уперше представив науково обґрунтоване вчення про каракульські смушки (1930). За його класифікацією затверджено державні стандарти на смушки, проводять бонітування каракульських овець та племінну роботу з їх розведення.
Започаткував навчальну дисципліну «Птахівництво» й увів її як окремий курс підготовки зоотехніків. Розробив і впровадив положення про необхідність збалансованої годівлі тварин. Займався вивченням акліматизації та способів використання високопродуктивних зарубіжних порід овець і свиней.
Організовував і брав участь у багатьох експедиціях: районами Росії від півночі до півдня, з Архангельської губернії до господарств Області Війська Донського (1902); господарствами Лебединського і Харківського повітів Харківської губернії Російської імперії для обстеження стану тваринництва (1913–1914); господарствами Воронезької, Тверської, Костромської губерній та Області Війська Донського для вивчення розведення волоських овець (1916). Здійснював поїздки до Великої Британії, Швейцарії, США, Німеччини для закупівлі племінних свиней, овець, великої рогатої худоби (1923–1925; 1927–1928). Очолив експедицію з вивчення вівчарства у Середній Азії (1930).
Автор і співавтор понад 300 публікацій, серед яких наукові й науково-популярні праці, підручники.
Обстоював необхідність створення дослідних зоотехнічних станцій, яких не існувало до відкриття першої такої в м. Харкові (1913). Вчений організував дослідну тваринницьку станцію при кафедрі зоотехнії Петровської сільськогосподарської академії, а її філію — 1914 в Асканії-Нова (проіснувала короткий час). 1925 в Асканії-Нова його зусиллями створено повноцінну дослідну станцію, яку 1932 реорганізовано у Всесоюзний інститут гібридизації та акліматизації сільськогосподарських тварин.
1926 сприяв створенню в Асканія-Нова річних бонітерських курсів, якими керував.
Заснував наукову школу з селекції у вівчарстві: 1926–1930 підготовлено понад 100 висококваліфікованих бонітерів-вівчарів. Серед них: академік ВАСГНІЛ В. Бальмонт — автор казахської тонкорунної породи овець; член-кореспондент ВАСГНІЛ М. Лущихін — автор киргизької тонкорунної породи овець; академік ВАСГНІЛ В. Юдін — вчений-каракулівник. З 1935 школу очолював Л. Гребень. Тепер відома як наукова школа академіків М. Іванова і Л. Гребеня. З 1980 школою керує доктор сільськогосподарських наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки П. Польська — учениця Л. Гребеня.
Визнання
1940 Всесоюзному інституту гібридизації та акліматизації сільськогосподарських тварин присвоєно ім’я Іванова (тепер |Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства). 1995 в цій установі відкрито меморіальну кімнату-музей М. Іванова. На кіностудії «Мосфільм» знято художній фільм «Академік з Асканії» (1962; режисер В. Герасимов). ВАСГНІЛ встановила медаль імені Іванова (1968).
Додатково
Захоплювався малюванням. У студентські роки жив на квартирі художника А. Любицького, який помітив у Іванова хист до живопису. Захоплення не полишав і під час закордонних стажувань, зокрема відвідував художню студію в м. Мюнхені.
Збереглися 32 створені ним картини, серед них: «Південний берег Криму», «Пейзаж із кипарисами», «Дорога в гори», «Берег моря», «Поле пшениці», «Жито і квіти», «Етюд із собакою».
Праці
- Скотоводство в Голштинских Маршах и причины его развития. [Б. м.] : Типография Министерства внутренних дел, 1901. 44 с.
- К вопросу об изменении азотистых веществ в плесневелых кормах. Харьков : Типография Адольфа Дарре, 1902. 85 с.
- Каракулеводство на юге России: Опыты зоотехническо-экономического исследования. Полтава : Товарищество «Печатное дело», 1914. 225 с.
- Неотложные нужды современного русского овцеводства. Петроград : Типография В. Ф. Киршбаума, 1916. 39 с.
- Порода и корм. Москва : А. А. Левенсон, 1917. 12 с.
- Сельскохозяйственное птицеводство. Харьков : Типография А. М. Суханова, 1919. 255 с.
- Волошские овцы. Ленинград : Типография им. Алексеева, 1924. 183 с.
- Каракульские смушки: строение и свойства каракульских смушков в связи с их качеством торговой сортировки и бонитировкой каракульских овец. Москва : Сельколхозгиз, 1932. 267 с.
- Новая порода свиней — украинская степная белая // Проблемы животноводства. 1933. № 1. С. 32–42.
- Свиноводство. Москва : Государственное издательство колхозной и совхозной литературы, 1934. 305 с.
- Овцеводство. Москва : Государственное издательство колхозной и совхозной литературы, 1940. 703 с
- Полное собрание сочинений : в 7 т. Москва : Колос, 1963–1965.
Література
- Крутыпорох Ф. И. М. Ф. Иванов — художник // Животноводство. 1967. № 4. С. 16–18.
- Николаев А. И. Академик ВАСХНИЛ Михаил Федорович Иванов — учёный и патриот отечественного животноводства // Животноводство. 1967. № 4. С. 11–16.
- Летучев К. П. Академік М. Ф. Іванов і його праці з породоутворення та селекції тварин. Київ : Аграрна наука, 1996. 48 с.
- Буркат В. П. Уроки академіка М. Ф. Іванова // Вчені-селекціонери у тваринництві. Київ : Аграрна наука, 1997. С. 73–81.
- Рубан Ю. Д., Туринський В. М., Попов М. Ф. Іванов Михайло Федорович (1871–1935) // Вчені-селекціонери у тваринництві. Київ : Аграрна наука, 1997. С. 67–73.
- Рябко В. М. Михаил Федорович Иванов (02.10.1871–29.10.1935) // Аскания-Нова в решении научных проблем. 4-е изд., доп. Новая Каховка : ПИЕЛ, 2017. С. 41–51.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Краєва О. Є. Іванов, Михайло Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іванов, Михайло Федорович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
