Іван XXIII
Іва́н XXIII [Іоанн, Йоан, Йоанн; лат. Ioannes XXIII; світське ім’я та прізвище — Анджело Джузеппе Ронкаллі (італ. Angelo Giuseppe Roncalli); 25.11.1881, м-ко Сотто-іль-Монте, тепер Сотто-іль-Монте-Джованні-XXIII, область Ломбардія, Італія — 03.06.1963, Ватикан] — релігійний діяч, дипломат, Папа Римський у 28.10.1958 — 03.06.1963, канонізований як святий.
|
Іван XXIII (Ioannes XXIII) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Анджело Джузеппе |
| Справжнє прізвище | Ронкаллі |
| Народження | 25.11.1881 |
| Місце народження | Сотто-іль-Монте |
| Смерть | 03.06.1963 |
| Місце смерті | Ватикан |
| Місце поховання | собор Святого Петра в Римі |
| Місце діяльності | Італія, Болгарія, Туреччина, Греція, Франція, Ватикан |
| Напрями діяльності | дипломатія, церковне управління |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис
Походив із багатодітної селянської сім’ї.
1987 склав обітниці ордену францисканців. 1900 закінчив духовну семінарію в м. Бергамо. Теологічну освіту здобув у папській семінарії в Римі (1904, того ж року прийняв священницький сан).
У 1904–1914 обіймав посаду особистого секретаря при єпископі Бергамо, одночасно викладав у Бергамській семінарії.
Під час Першої світової війни мобілізований до лав італійської армії, служив санітаром фронтового шпиталю, згодом — військовим капеланом.
З 1921 працював у Ватикані: член Св. конгрегації пропаганди віри (тепер Конгрегація євангелізації народів), займався реорганізацією місіонерської служби, викладав у Папському Григоріанському університеті.
1925 отримав сан єпископа, перейшов на дипломатичну службу: 1925–1934 — апостольський візитатор у Болгарії, 1934–1944 — апостольський делегат при урядах Туреччини і Греції. 1944 призначений апостольським нунцієм у Франції, завоював довіру Ш. де Голля.
1953 піднесений до кардинальської гідності, став кардиналом і патріархом Венеції.
Обраний конклавом на Святий престол 28.10.1958.
Понтифікат
Понтифікат, що тривав неповних 5 років, розцінюють як один із найвагоміших в історії Католицької церкви.
Став першим папою з 1870, який здійснив пастирські візити у своїй Римській єпархії.
25.01.1959 оголосив перед колегією кардиналів про своє рішення скликати Вселенський собор. Чільними завданнями собору визначив два важливі пункти своєї програми: 1) відновлення й осучаснення церковного життя (увів назву аджорнаменто); 2) діалог з іншими християнськими церквами. 05.06.1960 створив Центральну підготовчу комісію собору. З ініціативи папи на собор запрошено спостерігачів від православних і протестантських церков.
Собор розпочав свою роботу 11 жовтня 1962, увійшов в історію Католицької церкви як Другий Ватиканський собор (1962–1965). Папа виголосив вступну промову перед делегатами. Сприяв соборному схваленню широкої програми динамізації Католицької церкви, її наближення до сучасного світу шляхом модернізації ідейного арсеналу, релігійного культу, організаційної структури, пом’якшення доктрин, які категорично протиставляли католицизм іншим напрямам християнства.
Під час Карибської кризи 1962 закликав очільників США і СРСР до порозуміння. Вів діалог з комуністичними країнами Східної Європи.
1963 виступив на захист ув’язненого митрополита Йосифа Сліпого, доклав дипломатичних зусиль до його звільнення (митрополит прибув 09.02.1963 до м. Рима та очолив на соборі делегацію від Української греко-католицької церкви). Надав Українській малій семінарії ім. Св. Йосафата в Римі статус папської колегії (1963).
Опублікував 8 енциклік, переважно з питань еклезіології, екуменізму, соціальної політики Церкви у 20 ст., суспільної моралі, миру між народами. Енцикліка «Mater et magistra» («Матір і наставниця»; 15.05.1961) містить оновлену програму соціальної доктрини католицизму та ідею діалогу з носіями іншого світогляду. Папа міркує про взаємозв’язок між духовним самовдосконаленням кожної людини і змістом її земного життя; визнання цінності людської праці, яка ушляхетнює і звеличує гідність людини. В енцикліці «Pacem in terries» («Мир на землі»; 11.04.1963) висунув цілісну програму миру: припинення гонки озброєнь і ядерних випробувань; розв’язання мирним шляхом спірних питань між народами; встановлення мирного співіснування між різними соціально-політичними системами. Папа звертався до всіх людей доброї волі, розвиваючи ідею діалогу, започатковану в «Mater et magistra».
Турбота про мир між усіма народами, уґрунтований на істині, справедливості й свободі, а відтак і відвернення загрози ядерної війни, стали своєрідним заповітом Івана XXIII.
Похований у соборі Святого Петра в Римі.
Визнання
Беатифікований Іваном Павлом ІІ у 2000. Канонізований 27.04.2014 папою Франциском (разом із Іваном Павлом ІІ). Пам’ять вшановують 11 жовтня (день відкриття Другого Ватиканського собору) в Католицькій церкві, 3 червня — у деяких євангелічних церквах.
На честь папи його рідне місто перейменовано на Сотто-іль-Монте-Джованні-XXIII. Більшість локацій, що пов’язані з біографією папи, стали місцями паломництва і вшанування.
Додатково
- За скликання Другого Ватиканського собору, який відіграв виняткову роль у сучасному бутті Католицької церкви, Івана ХХІІІ ще називають «соборним» («соборовим») папою. За свою скромність і близькість до пастви отримав неформальне прізвисько «добрий папа» (італ. il Papa buono).
- Іван ХХІІІ — останній папа, який використав повну церемонію папської коронації тривалістю 5 год. Наступні папи обирали коротшу церемонію або взагалі відмовилися від коронації.
- За спогадами Йосифа Сліпого, перша його зустріч з папою Іваном ХХІІІ була дуже зворушливою: «Він зовсім як батько… Він взяв мене в обійми і плакав», — писав митрополит про свої перші дні на волі.
Праці
- Mater et magistra. Encyclical оf Pope John XXIII оn Christianity аnd Social Progress // Libreria Editrice Vaticana. URL: https://www.vatican.va/content/john-xxiii/en/encyclicals/documents/hf_j-xxiii_enc_15051961_mater.html
- У к р. п е р е к л. — Pacem in terries (Мир на землі). Енцикліка папи Івана XXIII про встановлення миру між усіма народами в істинні, справедливості, любові та свободі / Пер. з лат. Р. Паранько. Львів : Видавництво Українського Католицького Університету, 2008. 55 с. URL: https://www.osbm.org.ua/index.php/publikatsiyi/dokumenty-tserkvy/1081-lpacem-in-terrisr
Література
- Bonnot B. R. Pope John XXIII: An Astute, Pastoral Leader. New York : Alba House, 1979. 315 p.
- Hebblethwaite P. John XXIII, Pope of the Council. London : Chapman, 1984. 550 р.
- Benigni М., Zanchi G. Giovanni XXIII. Biografia ufficiale a cura della diocesi di Bergamo. Cinisello Balsamo : San Paolo, 2000. 448р.
- Історія релігій в Україні : у 10 т. / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : Світ знань, 2001. Т. 4: Католицизм. 598 с.
- Хоружий Г. Ватикан: історія і сучасність. Львів : Місіонер, 2007. 280 с.
- Cahill Th. Pope John XXIII. London : Penguin Books, 2008. 243 p.
- Coppola S. El pontífice sumamente bondadoso. Diplomazia, chiesa e politica ai tempi di Giovanni XXIII. Galatina : EdiPan, 2009. 220 p.
- Roncalli М. Giovanni XXIII. Angelo Giuseppe Roncalli, una vita nella storia. Torino : Lindau, 2016. 1012 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Іван XXIII // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іван XXIII (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
