Ікебана
Ікеба́на (яп. 生け花、いけばな — живі, оживлені квіти) — традиційне японське мистецтво аранжування квітів.
Зміст
Історична довідка
Витоки мистецтва ікебани пов’язані з національною японською релігією синто. В Японії існував звичай підношення польових квітів і трав богам (див. Бог). З приходом буддизму (6 ст.) із Китаю запозичено традицію прикрашати вівтарі Будди композиціями з квітів. В Японії це стало духовною практикою — своєрідною медитацією та створенням мандал (метою ченців у процесі складання композиції було наближення до стану Будди й отримання просвітлення). Це таємне мистецтво розвивали у буддійських монастирях упродовж багатьох століть.
1462 з ініціативи імператора Ґо-Ханадзоно (1428–1464; Японія) в столицю м. Кіото для демонстрації свого мистецтва запросили настоятелів монастирів, які славилися вівтарними композиціями з живих квітів. Ікенобо Сенкей (?–?; Японія), настоятель храму Роккакудо, створив у позолоченій вазі із квітів лотоса велику (висотою до 2 м) композицію, яка найбільше вразила присутніх: символізувала міфічну буддійську гору Сумеру — центр Всесвіту. Після цього сам імператор, його придворні та самураї захотіли займатися ікебаною. Ця подія стала початком історії Ікенобо як першої мирської школи ікебани та окремого напряму традиційного японського мистецтва.
Характеристика
Традиційні школи
В Японії діють понад 2000 шкіл ікебани (більшість створена після Другої світової війни). Найпоширеніші школи: Ікенобо, Охара та Соґецу. В останні десятиліття активно розвиваються школи Корю та Ітійо-сікі.
- Школа Ікенобо — найстаріша, з неї починається історія ікебани.
Ікенобо (від яп. 池坊 — келія біля озера) — назва келії для монахів, яку побудували в 594 за наказом принца Сьотоку-тайсі. Вона стала основою храму Сіундзантьо-хо дера (з япон. — храм вершини гори фіолетових хмар), який найчастіше називають Роккакудо (за шестигранну форму даху його головного павільйону). Його перший настоятель Оно-но Імоко (?–?; Японія) після відвідування Китаю 607–609 вперше в Японії почав складати вівтарні композиції з живих квітів. Його вважають патріархом школи Ікенобо. Згодом обрав ім’я Ікенобо Сенмy, тому його наступники мають в імені частку «Сен» і прізвище Ікенобо. Від 1945 школу очолює нащадок Оно-но Імоко — 45-й голова школи Ікенобо Сен’ей (нар. 1933; Японія).
Школа зберігає традиційні форми ікебани: татехана, рікка, сьока. У них закладено важливі філософські та естетичні принципи Далекого Сходу (зокрема гармонії інь і ян, триєдності Всесвіту).
Наприкінці 19 — на початку 20 ст. під впливом вестернізації виникли новітні форми — морібана, наґеіре, вільна форма, а також рікка сімпутай та сьока сімпутай, які запровадив Ікенобо Сен’ей 1977 та 1990 (відповідно).
- Школа Охара
Школу Охара (від яп. 小原) заснував Охара Унсін (1861–1916; Японія), який навчався в школі Ікенобо. Від 1895 він почав розробляти власний стиль ікебани (морібана) в широких пласких вазах із використанням металевої підставки кендзан (з япон. — гора мечів). Такі композиції підходили як прикраси вестернізованих інтер’єрів і розширювали можливість використання імпортованих із Заходу квітів. Охара Унсін почав масово навчати жінок (до цього ікебаною займалися тільки чоловіки).
Школа офіційно оформилася 1912 (після виставки «Морібана в стилі Охара» в м. Осаці). З 2010 її очолює п’ятий голова — Охара Хірокі (нар. 1988; Японія).
- Школа Соґецу
Школу Соґецу (від яп. 草月 — трави та місяць) 1927 заснував син майстра школи Ікенобо, художник і скульптор Тесіґахара Софу (1900–1979; Японія). Поряд із живими квітами він почав використовувати штучні матеріали, каміння, тканини, метал тощо та робити великі інтер’єрні композиції. Кредо школи — свобода творчості. Практикують форми морібана та нагеіре, а також вільну. Від 2001 школу очолює четвертий голова школи, онука Софу — Тесіґахара Акане (нар. 1960; Японія).
Основні форми ікебани
- Татехана (від яп. 立て花 — квіти, що стоять). У 15 ст. у храмі Роккакудо квіткові композиції, що створювали як підношення на вівтар Будди, називали «татехана». Гілки та квіти вільно виходили наче з «одного стовбура» (ніжки всіх рослин зв’язували в один щільний жмуток). Татехана стала основою для складної рікки.
- Рікка (від яп. 立花 — квіти, що стоять) — найскладніша та найпишніша форма, що сформувалася у 16–17 ст. Дві симетричні рікки в старовинних вазах ставили перед зображенням Будди. На сакральному рівні рікка символізує буддистську міфічну гору Сумеру — центр Всесвіту. У широкому значенні —гірський краєвид, де кожна гілка композиції символізує відповідний елемент: гірський пік, водоспад, гірську річку, долину, селище в горах чи долині. Від 1999 класичну рікку стали називати «рікка сьофутай».
- Сьока (від яп. 生花 — живі квіти) стала поширеною в 17–18 ст. В основу композиції закладено два важливі принципи далекосхідної філософії, зокрема триєдності Всесвіту, гармонії першопочатків інь та ян. Композиція складається з 3-х груп основних елементів, що символізують Небо, Землю і Людину. Сьоку ставили в нішу — токонома. У деяких школах ікебани цю композицію називають «сейка». З 1977 класичну сьоку називають «сьока сьофутай».
- Морібана (від яп. 盛花 — квіти на тарелі) та наґеіре (від яп. 投入れ — вкинуті у вазу) виникли наприкінці 19 — на початку 20 ст. Характерний принцип триєдиного Світу та прагнення відобразити модернізовану й вестернізовану філософію — натуралізм. Головне — передати природний стан квітів. У наґеіре квіти стоять у високій вазі. Морібану створюють у широких пласких вазах, вона виражає пишність барвистих краєвидів біля озера.
- Вільна форма (від яп. 自由花 — вільні квіти) виникла в першій половині 20 ст. У цій формі дозволяється використання будь-яких штучних матеріалів і сухих квітів. Присутність у композиції живих рослин — обов’язкова. Характерний широкий вибір рослинного та допоміжного матеріалу, різноманітні форми і яскраві кольори ваз.
- Сьока сімпутай (від яп. 生花新風体 — сьока нове віяння). Цю форму запровадив 1977 голова школи Ікенобо — Ікенобо Сен’ей. Від класичної сьоки відрізняється вільнішим розташуванням та яскравим контрастом основних елементів (сю — господар, йо — антипод та асірай — помічник, який об’єднує в одне гармонійне ціле сю та йо).
- Рікка сімпутай (від яп. 立花新風体 — рікка нове віяння) розроблена Ікенобо Сен’ей 1999, як рікка, що підходить для сучасних інтер’єрів. Цей стиль орієнтовано на виразність (досягають використанням різних видів квіткових матеріалів та несподіваним або контрастним поєднанням).
Ікебана та Україна
Ікебану вивчають і за межами Японії. 1991 створено філію Інституту ікебани Ікенобо в країнах СНД, засновницею та головою якої стала Ямада Мідорі (нар. 1936; Японія). За її активного сприяння 1999 організовано курси ікебани при Посольстві Японії в Україні. Викладання на курсах проводила учениця Ямади Мідорі — Анжела Лобастов (нар. 1967; Молдова). З 2006 курси ікебани проводять в Українсько-Японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського.
2010 групи ікебани з України та Молдови, в яких викладала професор Анжела Лобастов, відокремилися від філії школи Ікенобо в країнах СНД та зареєстрували в штаб-квартирі Ікенобо самостійну Навчальну групу школи Ікенобо в країнах Східної Європи.
Викладачі та учні філії (президент А. Лобастов) неодноразово брали участь у міжнародних виставках ікебани в Україні, Російській Федерації, Молдові. 2018 представили Україну та філію на осінній виставці Ікенобо в м. Кіото (Японія).
Додатково
2002 Анжелу Лобастов — першу з іноземців — запросили до Японії на професорський конкурс (упродовж 300 років проводили виключно серед японців). Вона виконала роботу в стилі рікка сімпутай та увійшла до двадцятки призерів, отримала приз «Молоді нації».
Література
- Пронников В. А. Икэбана, или Вселенная, запечатленная в цветке. Москва : Наука, 1985. 176 с.
- An Invitation to Ikenobo : in 6 vol. Kyoto : Ikenobō Sōmusho, 1988–1992.
- Воронкова Л. Игра в Согэцу. Москва : Буки Веди, 2021. 231 с.
- Ikenobo (офіційний сайт). URL: https://www.ikenobo.jp/english/
- Ohara School of Ikebana (офіційний сайт). URL: https://www.ohararyu.or.jp
- Sogetsu (офіційний сайт). URL: https://www.sogetsu.or.jp/e/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Капранова О. М. Ікебана // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ікебана (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
