Академія мистецтв імператорська
Акаде́мія мисте́цтв імпера́торська (Императорская Академия художеств) — вища мистецька школа в м. Санкт-Петербурзі, заснована 1757 указом Сенату як Академія мистецтв. З 1764 — Імператорська академія мистецтв. Готувала живописців, скульпторів, граверів та архітекторів.
Зміст
Історія заснування академії
Ініціаторами заснування Академії виступили фундатор Московського університету граф І. Шувалов і вчений М. Ломоносов. У перші роки свого існування Академія була філією Московського університету. І. Шувалов передав Академії мистецтв окремі приміщення свого палацу на вул. Італійській у м. Санкт-Петербурзі, а також картинну галерею західноєвропейських майстрів (близько 100 творів). 1764 Катерина ІІ дарувала Академії автономію від університету, новий штат і статут («Привілей і Статут Імператорської Академії трьох найвизначніших мистецтв»). Академію очолювала Рада професорів і президент. Упродовж 1764–1788 на Василівському острові збудовано нове приміщення Імператорської Академії мистецтв (архітектори О. Кокорінов і Ж.-Б.-М. Валлен-Деламот).
Структура навчання
Курс навчання для художників усіх спеціальностей поділявся на 5 рівнів (класів). 2 нижчих класи утворювали Виховальне училище, 3 вищих — власне Академію. Із переходом до вищих класів учні обирали спеціалізацію. Багато уваги приділялося й вивченню загальноосвітніх предметів: іноземних мов, історії, географії, астрономії тощо. У кожному класі навчалися 3 роки, тож набір на найнижчий рівень відбувався один раз на три роки. Повний курс навчання, як правило, складав 15 років. До 5-го (найнижчого) класу набирали хлопчиків у віці 5–6 років. На початку 19 ст. до 5-го класу зараховували дітей у віці 8–9 років, а термін навчання скоротили до 12 років. В Академії могли навчатися діти слуг, солдатів, а також позашлюбні діти. З 1760 найкращі випускники за кошти Академії стажувалися закордоном. Крім того, вони могли претендувати на дворянський титул. Згідно з правилами 1830, термін навчання було скорочено до 6 років. Вихованців ділили на 2 відділи: нижчий і вищий. Вихованців нижчого відділу називали академістами 2-го ступеня, вищого — академістами 1-го ступеня. Курс складався з класів, наприклад, курс малювання поділявся на 6 навчальних класів: 2 рисувальні, 2 гіпсові й 2 натурні. Перехід із класу в клас був можливий лише з дозволу Ради Академії після розгляду поданих робіт. Після закінчення повного курсу навчання Академія надавала звання класного або некласного художника. Звання класного художника надавали лише академістам, які отримали золоту медаль. 1840 скорочено викладання загальноосвітніх курсів і розширено програми зі спеціальних дисциплін. Обов’язковим залишалося лише вивчення російської мови (для всіх студентів) та математики (для архітекторів).
Розвиток академії у 18–20ст.
1758 засновано Музей Імператорської Академії мистецтв. Колекції музею стали основою для Російського музею імператора Олександра ІІІ (1895). Після закриття Академії частину колекції Музею було передано до Ермітажу.
З 1770-х Академія регулярно організовувала мистецькі виставки. 1800, коли заклад очолив меценат О. Строганов, у ньому було відкрито медальєрний і реставраційний класи, на правах вільних слухачів до Академія почали допускати кріпаків. 1802 Академія здобула право займатися проектами міського будівництва, організовувати архітектурні й художні конкурси. Педагоги й учні Академія брали участь у будівництві й оформленні Казанського та Ісакієвського соборів, храму Спаса на Крові в Петербурзі, храму Христа Спасителя в Москві. 1812 Академію підпорядковано Міністерству народної освіти. Академія ініціювала заснування провінційних художніх шкіл та училищ, у яких викладали її учні, а також музеїв при художніх навчальних закладах. 1840 закрито Виховальне училище. З 1843 президентами Академії призначалися лише особи з імператорської династії. 1847 при Академії засновано Мозаїчний заклад у складі художнього й технічного відділів. 1859 Академія втратила права автономії, її було підпорядковано Міністерству імператорського двору. 1893 затверджено новий статут, який повернув Академії самоуправління. Навчальні класи було перетворено на Вище художнє училище живопису, скульптури й архітектури, при якому було відкрито майстерні на чолі з видатними художниками І. Рєпіним, В. Маковським, І. Шишкіним, А. Куїнджі та ін. Училище отримало право затверджувати проекти монументальних споруд. Імператорську Академію мистецтв ліквідовано 12.04.1918 згідно з указом Раднаркому РСФРР. 1918 вище художнє училище при Академії перетворено на Петроградські державні вільні художньо-навчальні майстерні. 1921 їх перейменовано на Петроградські державні художньо-навчальні майстерні при відродженій Академії (нова Академія була науковою, а не навчальною установою). 1928 їх реорганізовано у Вищий художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН). 1930 ВХУТЕІН реорганізовано в Інститут пролетарського образотворчого мистецтва. 1932 останній перетворено на Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури (з 1944 — ім. І. Рєпіна). З 2002 — Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури ім. І. Рєпіна. Заклад підпорядковано Російській академії мистецтв.
Найвідоміші випускники
Випускники Академії: Ф. Шубін, В. Баженов, Ф. Рокотов, І. Старов, М. Бенуа, В. Полєнов, І. Рєпін, В. Суріков та ін.
Українські художники — випускники академії
В Академії мистецтв навчалися українські художники І. Мартос, А. Лосенко, І. Сошенко, Т. Шевченко, М. й О. Мурашки, М. Пимоненко, М. Самокиш, О. Сластіон,Ф. Кричевський, К. Трохименко та ін. Т. Шевченко описував період свого навчання в Академії у листуванні та в автобіографічній повісті «Художник». 1964 у колишній майстерні Т. Шевченка при Академії засновано Музей-квартиру Тараса Шевченка.
Література
- Императорская Санкт-Петербургская Академия художеств. 1764–1914. Краткий исторический очерк. Санкт-Петербург, 1914.
- Оленин А. Избранные труды по истории и деятельности Императорской Академии художеств. Санкт-Петербург, 2010.
