Інок

І́нок (від давньоруськ. инъ — один) — 1) у Давній Русі — збірна назва ченця (монаха), відлюдника, печерника, того, хто цілковито присвятив своє життя Богу, заради чого пішов від світу у монастир, скит, келію; 2) у сучасних православних чоловічих монастирях — рясофорних монах (перший ступінь чернецтва), до його постригу в схиму. Часом термін вживають на позначення православного ченця назагал.