Аалто, Алвар Гуґо Генрік
А́алто, А́лвар Гу́ґо Ге́нрік (фін. Aalto, Alvar Hugo Henrik; 03.02.1898, муніципалітет Куортане, тепер провінція Південна Пог’янмаа, Фінляндія — 11.05.1976, м. Гельсінкі, Фінляндія) — архітектор і дизайнер, член Академії Фінляндії (1955–1968), почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (з 1957), почесний доктор Норвезького університету наук і технологій (з 1960), один із основоположників сучасної школи дизайну.
|
Аалто, Алвар Гуґо Генрік (Aalto, Alvar Hugo Henrik) | |
|---|---|
| Народження | 03.02.1898 |
| Місце народження | Куортане |
| Смерть | 11.05.1976 |
| Місце смерті | Гельсінкі |
| Alma mater | Університет Аалто |
| Напрями діяльності | архітектура |
Життєпис
У 1921 закінчив Фінську вищу технічну школу в м. Гельсінгфорсі (тепер Технічний інститут Університету Аалто, м. Гельсінкі), де навчався в архітекторів А. Ліндґрена і Л. Сонка. Працював у Фінляндії, Швеції, США та інших країнах. 1923 в ательє архітектора А. Бйорке займався підготовкою виставки у Гетеборгу (Швеція). Був учасником міжнародних конгресів із сучасної архітектури (1928–1956). Перший значний архітектурний проект Аалто — будинок газети «Турун Саномат» у м. Турку (Фінляндія; 1928–1930). 1935 Аалто відкрив у м. Гельсінкі власну фірму «Артек» з виробництва предметів інтер’єру (існує досі). Викладав архітектуру в Массачусетському технологічному інституті Кембриджського університету (США; 1946–1948). Очолював Спілку фінських архітекторів (1943–1958) та Академію Фінляндії (1963–1968). Проекти Аалто експонувалися на виставках у Мілані (Італія; 1933), Нью-Йорку (США; 1938), Цюриху (Швейцарія; 1948), Парижі (Франція; 1950), Берліні (Німеччина; 1963), Стокгольмі (Швеція; 1969), Лондоні (Велика Британія; 1978). Аалто також писав статті з архітектури.
Творчість
У своїй творчості Аалто спирався на національні традиції, принципи функціоналізму й органічної архітектури. Санаторій у м. Пайміо (Фінляндія; 1929–1933) витриманий у дусі функціоналізму й вирізняється чистотою архітектурних форм, органічним зв’язком з рельєфом і лісистим ландшафтом місцевості. Для архітектури Будинку міської бібліотеки у м. Виборгу (тепер РФ; 1930) характерні продумана функціональна основа плану й емоційна виразність, у залі бібліотеки — дерев’яна акустична стеля криволінійного обрису, що надає інтер’єру своєрідності й нової для тих часів форми. Для кращого освітлення книг зроблено скляні стіни й вікна на стелі.
Аалто також був і містобудівником: споруджуючи деревообробну фабрику в м. Сунілі (1936–1939), він створив комплекс промислових об’єктів і селище для робітників, у комплексі муніципальних споруд селища Сяюнятсало (1949–1952) — будинок із червоної цегли з внутрішнім двориком і низку елементів громадського обслуговування.
Аалто виступав проти обмеженості раціоналістичної основи конструктивізму і розробляв естетичні основи нового напряму в сучасній архітектурі. Перші проекти Аалто (до Другої світової війни) можна віднести до інтернаціонального стилю в архітектурі, а повоєнні не належать до жодного напряму чи школи, вирізняються своєрідними індивідуальним рішеннями щодо матеріалів, побудови та стилю. Зокрема, Аалто показав, що дерево може широко застосовуватися в архітектурі та в поєднанні з бетоном створювати новий естетичний ефект.
Аалто надавав важливого значення єдності архітектури та природи, споруди й довколишнього ландшафту, відповідності форми об’єкта його функціональному призначенню, комфортності приміщень. Він вважав, що технічний функціоналізм не може бути єдиним напрямом у сучасній архітектурі, одне з завдань якої полягає у вирішенні психологічних проблем. Аалто відкидав усе заздалегідь формальне, відмовлявся від «диктатури» прямих кутів, виступав за свободу творчої думки архітектора. Завдяки новаторським працям Аалто збагатив мову архітектури.
Аалто — автор бл. 300 архітектурних проектів. Серед будівель:
у Фінляндії — вілла «Майреа» у муніципалітеті Нормаркку (1939); Управління пенсійного забезпечення (1952–1956), Будинок культури робітників (1955–1958), палац «Фінляндія» (1967–1971; усі три — у м. Гельсінкі); церква Трьох хрестів у м. Іматрі (1958); промислові споруди в м. Оулу (1930–1931; 1951–1957);
у Німеччині — житлові будинки у м. Бремені (1958–1963); Опера у м. Ессені (1959), приходський центр у м. Вольфсбургу (1963);
у США — виставковий павільйон у м. Нью-Йорку (1939), бібліотека абатства Маунт Енджіл у шт. Орегон (1965–1970);
у Франції — павільйон Фінляндії на Всесвітній виставці в Парижі (1937), приватний будинок галериста Л. Карре у с. Базош-сюр-Гійоні (1956–1963) та ін.
Аалто створив предмети інтер’єру, що стали класикою сучасного дизайну: крісло, яке за формою нагадує цифру 4, виготовлене з берези і гнутої фанери (1932), табурет із ніжками Г-подібної форми (1933), вазу вигнутої форми (1936) та ін. Меблі Аалто вирізняються функціоналізмом, зручністю в користуванні.
Визнання
1967 у Фінляндії засновано медаль Аалто, яка є нагородою в галузі архітектури.
Твори
- Synopsis. Basel : Birkhäuser Verlag, 1970. 240 p.
- Luonnoksia. Helsinki : Kustannusosakeyhtio Otava, 1972. 113 p.
- Arkkitehtuuria Suomessa. Helsinki : Suomen rakennustaiteen museo, 1989. 40 p.
|
Література
- Fleig K., Aalto E. Alvar Aalto : in 3 bd. Zurich, 1963–1978.
- Гозак А. П. Алвар Аалто. Москва : Стройиздат, 1976. 176 с.
- Porphyrios D. Sources of Modern Eclectism Studies on Alvar Aalto. London : Academy Editions, 1982. 138 p.
- Alvar Aalto als Designer. Stuttgart : Deutsche Verlags-Anstalt, 1982. 143 р.
- Weston R. Alvar Aalto. London : Phaidon Press 1995. 240 р.
- Володин Б. Ф. Явление Аалто в России: Выборгская библиотека в контексте библиотечной архитектуры // Библиотечное дело. 2003. № 11. С. 34–38. URL: http://www.bibliograf.ru/issues/2003/11/23/59/153/
- Alvar Aalto Architect. Maison Louis Carre, 1956–63. Helsinki : Ram Distribution, 2008. 188 с.
- Lasnier J-F. Alvar Aalto l'anti-Corbu // Connaissance des arts. 2018. № 768. P. 68–73.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Аалто, Алвар Гуґо Генрік // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аалто, Алвар Гуґо Генрік (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.11.2017
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
