Аахенський конгрес
|
Аахенський конгрес | |
|---|---|
| Початок | 1818 |
| Кінець | 1818 |
| Тип | дипломатичний конгрес |
| Цілі | узгодження кордонів і сфер інтересів держав — переможниць у Наполеонівських війнах |
| Результат | збереження в Європі кордонів, визначених Віденським конгресом 1814–1815, зміцнення позицій держав — переможниць у Наполеонівських війнах, відновлено союз Австрії, Пруссії, Англії та Росії
|
Аа́хенський конгре́с — перший дипломатичний конгрес провідних європейських держав: Австрії, Англії, Пруссії, Росії та Франції. Відбувся 30.09–21.11.1818 у м. Аахен. Представниками держав-учасниць були: Австрії — імператор Франц I, князь К. Меттерніх, Англії — лорд Р. Каслрі, герцог А. Веллінґтон, Пруссії — король Фрідріх Вільгельм III, князь К. Гарденберґ, граф К. Бернсторфф, Росії — імператор Олександр I, граф І. Каподистрія, граф К. Нессельроде, Франції — герцог А. де Рішельє. У ході 47 засідань прийнято рішення: про збереження в Європі кордонів, визначених Віденським конгресом 1814–1815; про підтримку абсолютистських режимів і боротьбу проти лібералізму та вільнодумства; про зміцнення позицій держав — переможниць у Наполеонівських війнах і характер їхніх відносин із Францією; про розробку та укладання загального гарантійного договору; про доповнення до Віденського регламенту про ранги дипломатичних представників.
На основі конвенції від 01.11.1818 відновлено Четверний союз Австрії, Пруссії, Англії та Росії, розроблено план спільних військових операцій на випадок нової війни з Францією. Одне з головних питань Аахенського конгресу — дострокове виведення союзних військ із Франції після сплати нею залишку контрибуції в сумі 265 млн франків. Водночас конгрес визнав повернення Франції до п’ятірки тогочасних великих європейських держав, оскільки вона сплатила більшу частину накладеної на неї контрибуції і зобов’язалася дотримуватися трактатів Віденського конгресу 1814–1815.
Спеціальна постанова Аахенського конгресу від 21.11.1818, яка доповнила постанову Віденського конгресу від 19.03.1815, була покладена в основу міжнародної протокольної практики і залишалася чинною до 1961. Загалом Аахенський конгрес своїми рішеннями підтвердив курс на розбудову системи міжнародних відносин в інтересах Священного союзу європейських монархів.
Література
- Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами: В 15 т. Санкт-Петербург, 1885. Т. 7: Трактаты с Германией. 1811–1824.
- История дипломатии: В 5 т. Москва, 1959–1979.
- Маныкин А. С. Новая и новейшая история стран Западной Европы и Америки. Москва, 2004.
- Арказанян М. Ц., Ревякин А. В., Уваров П. Ю. История Франции. Москва, 2007.
- Кузьмін О. С. Нова історія країн Західної Європи та Північної Америки. Житомир, 2011.
