Абазини
Абази́ни (самоназва — абаза) — корінний народ Кавказу. Загальна чисельність — бл. 55 тис. осіб (2014, оцінка). Найбільше абазинів проживає на території РФ (переважно в Карачаєво-Черкесії та Адигеї) — 43 тис. осіб (2010, перепис); у Туреччині, Сирії, Йорданії, Лівані — бл. 11–12 тис. (2014, оцінка). За даними перепису 2001, в Україні проживало 128 абазинів.
Належать до балкано-кавказької підраси великої європеоїдної раси. За релігійними поглядами — мусульмани-суніти, до 17 ст. — православні християни та язичники.
До 14 ст. жили на північно-західному узбережжі Чорного моря між річками Туапсе і Бзиб. У 14–17 ст. переселилися на Північний Кавказ. У 1-й пол. 19 ст. територію Карачаєво-Черкесії було приєднано до Росії. До переселення російським урядом у 1860-х на рівнину головним заняттям абази́нів було відгінне скотарство. З 2-ї пол. 19 ст. стало переважати землеробство (зернові, садівництво, овочівництво).
Література
- Лавров Л. И. Абазины (Историко-этнографический очерк) // Кавказский этнографический сборник. Москва, 1955. Т. 36.
- Данилова Е. Н. Абазины. Историко-этнографическое исследование хозяйства и общинной организации. XIX век. Москва, 1984.
- Гусейнова И. История народов Кавказа (новый и новейший периоды). Баку, 2006.
- Камбачокова М. Ю. К вопросу об этническом состоянии абазин в ХIХ веке // Вестник Карачаево-Черкесского государственного университета. Карачаевск, 2007. № 21.
- Абдулатипов Р. Г. и др. Кавказ: история, народы, культура, религии. Москва, 2007.
- Камбачокова М. Ю. Обычаи избегания у абазин // Вестник Карачаево-Черкесского государственного университета. 2009. № 27.
