Адигея
|
Адигея | |
|---|---|
| Тип | республіка |
| Адміністративний центр | Майкоп |
| Країна | Росія |
| Регіон країни | Східна Європа |
| Площа (кв. км) | 7 792 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 451.5 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 58 |
| Адміністративні кордони | Краснодарський край |
| Міжнародні кордони | Майкоп, Адигейськ |
Адиге́я, Республіка Адигея (рос. Адыгея, Республика Адыгея; адиг. Адыгеир, Адыгэ Республик) — суб’єкт РФ, входить до складу Південного федерального округу. Територія — 7 792 км2. Населення — 451,5 тис. осіб (2016, оцінка), густота населення — 58 осіб/км2. Адміністративний центр — м. Майкоп.
Утворена 27.07.1922 як Адигейська (Черкеська) автономна область на території Майкопського і Катеринодарського відділів Кубано-Чорноморської обл. Перейменована на Адигейську автономну область (1928), перетворена на республіку (03.07.1991), сучасна назва — з 1992. Розташована на півдні європейської частини країни, з усіх боків оточена територією Краснодарського краю. Північна частина республіки — рівнина, південна — передгір’я і гори Великого Кавказу.
Клімат Адигеї помірно теплий, з середніми температурами січня — –2 °C і липня — +28 °C, опадів — близько 700 мм/рік. Основні річки: Кубань та її притоки Лаба і Біла. До 40 % території (близько 2,8 тис. км2) займають ліси, в основному широколистяні (бук, дуб, граб, клен). Різноманітна рослинність рівнинної, лісостепової і гірсько-лісової зон, альпійських лугів в поєднанні зі сприятливим кліматом зумовлюють розмаїття рослинного і тваринного світу Адигеї — 87 видів ссавців, 91 — риб, 275 — птахів, 11 — земноводних, 19 — плазунів і кілька тисяч видів безхребетних тварин. З корисних копалин є невеликі запаси природного газу, значні запаси будівельних матеріалів (гравій, пісок, глина, вапняк), в гірській частині Адигеї — невеликі родовища золота і рудних матеріалів.
Предками корінного населення республіки адигів вважаються давні зихи (меоти, сінди, черкеси). В результаті російсько-кавказької війни (1763–1864) більшість адигів було вигнано в Османську імперію, а решту поселено на рівнинних землях лівого берегу Кубані. Міське населення Адигеї становить 47,3 % (2016), найбільші міські поселення (2016): міста Майкоп (144,1 тис. осіб) і Адигейськ (12,7 тис. осіб), смт Яблоновський (32,0 тис. осіб), Енем (19,1 тис. осіб), Гіагінська (13,8 тис. осіб) та ін. Адигея — індустріально-аграрна республіка з харчовою, деревообробною, целюлозно-паперовою, машинобудівельною і металообробною галузями промисловості. Основу агропромислового виробництва становлять рослинництво, свинарство, вівчарство, промислове птахівництво та племінне конярство. У республіці розвинуте автомобільне і повітряне сполучення. Судноплавство по Кубані. Розвивається туристична галузь.
В Адигеї — 2 федеральні державні заклади вищої освіти: Адигейський державний університет (засновано 1940) і Майкопський державний технологчний університет (засновано 1993), 9 середніх спеціальних навчальних закладів, 149 загальноосвітніх шкіл (2016), 8 державних музеїв (серед них Національний музей Адигеї, засновано 1926), низка театрів (серед них — Національний театр Адигеї, засновано 1937) тощо.
З давніх часів в Адигеї поширений фольклор (нартський епос, героїчні пісні). Література зародилась на межі 19–20 ст. (пісні Ц. Теучежа, складені ним в усній формі й записані пізніше). У 1920–1930-х з’являються перші поетичні твори великого обсягу (історичні поеми Ц. Теучежа), зароджуються прозові жанри (твори Т. Керашева). Література 1930-х мала обмежений жанровий діапазон, зосереджуючись на окремих історичних сюжетах і сучасних для авторів подіях (революційні події 1917, Громадянська війна, колективізація), осмислених відповідно до канонів соціалістичного реалізму. У 1940–1950-х вийшли численні поетичні й прозові твори, присвячені подіям Другої світової війни й післявоєнного часу (Ю. Тлюстен, Д. Костанов, А. Євтих). У 1960-х зароджується адигейська драматургія (Г. Схоплок). У 1970-1980-х працюють прозаїки І. Машбаш, Х. Ашинов, П. Кошубаєв. Основні літературні видання: альманах (пізніше журнал) «Зэкъошныгъ» («Дружба») адигейською мовою (видається з 1924) й «Литературная Адыгея» російською мовою (видається з 1994). Українською мовою перекладено твори А. Євтиха, Т. Керашева, І. Цея та ін., адигейською — Т. Шевченка, М. Трублаїні та ін.
Серед відомих митців Адигеї — основоположник адигейського професійного музичного мистецтва, народний артист РФ і Адигеї, заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії Адигеї композитор, співак У. Тхабісімов.
Література
- Бормотов И. В. Адыгея туристская (история, состояние и перспективы развития). Майкоп, 2003.
