Аббас, Ферхат
Абба́с, Ферха́т (араб. فرحات عباسі; 24.08.1899, м. Тахер, провінція Джиджель, тепер Алжир — 24.12.1985, м. Алжир, Алжир) — алжирський громадсько-політичний і державний діяч.
|
Аббас, Ферхат (فرحات عباس) | |
|---|---|
| Народження | 1899 |
| Місце народження | Тахер, Джиджель, Алжир |
| Смерть | 1985 |
| Місце смерті | Алжир (місто), Алжир |
| Alma mater | Алжирський університет, Алжир (місто) |
| Місце діяльності | Сетіф, Алжир |
| Напрями діяльності | політика, дипломатія |
Життєпис
Народився в сім’ї каді, закінчив медичний факультет Університету Алжира (1933), під час навчання очолював Асоціацію студентів-мусульман Північної Африки. Працював фармацевтом у м. Сетифі, де обирався до муніципальної ради, згодом до генеральної ради м. Константини. Спершу дотримувався поміркованих профранцузьких поглядів. Зі створенням у 1938 Алжирського народного союзу, який вимагав рівноправної державної асоціації Алжиру з Францією, переконання Аббаса поступово стали радикальнішими.
З початком Другої світової війни вступив добровольцем до французької армії. 26.05.1943, як лідер лібералів-автономістів, Аббас вручив генерал-губернаторові Алжиру Ж. Катру «Проект реформ» щодо звільнення всіх політв’язнів, надання населенню громадських і політичних свобод та проведення по завершенні війни виборів до Установчих зборів, які мали розробити конституцію автономного Алжиру, але ці пропозиції були відкинуті. 14.03.1944 заснував асоціацію «Друзі маніфесту та свободи», що домагалася федерації автономного Алжиру з «оновленою й антиколоніальною Францією», проте влада 15.05.1945 розпустила асоціацію, звинувативши її в організації народного повстання в Кабілії. Аббас був ув’язнений.
Після звільнення в березні 1946 створив «Демократичний союз алжирського маніфесту», в червні обраний до Установчих зборів Франції, де виніс на обговорення власний проект конституції автономної Алжирської Республіки, але той був відхилений зібранням.
З початком війни за незалежність Алжиру 1954–1962 продовжив пошуки шляхів до діалогу з французьким урядом. Однак 25.04.1956 на прес-конференції в Каїрі заявив про приєднання до збройної боротьби Фронту національного визволення (ФНВ), згодом увійшов до його керівництва й зосередився на дипломатичному забезпеченні перемоги алжирської революції.
19.09.1958–27.08.1961 — Голова Ради міністрів Тимчасового уряду Алжирської Республіки в еміграції (Каїр), звільнений за готовність йти на політичні поступки Франції. 20.09.1962 обраний Головою Національних установчих зборів Алжиру. 25.09.1962 проголосив незалежну Алжирську Народну Демократичну Республіку і того ж дня був обраний Головою її Національних зборів. Через незгоду із запропонованим керівництвом ФНВ проектом конституції, що передбачав запровадження однопартійної системи, 14.08.1963 демонстративно подав у відставку. Був виключений із ФНВ і в липні 1964 посаджений під домашній арешт; звільнений у травні 1965. Після військового перевороту 19.06.1965 відкинув пропозиції щодо співпраці з владою й не повернувся до активної політичної діяльності. За критику режиму одноосібної влади Голови Революційної ради Алжиру Х. Бумедьєна в 1976–1978 вдруге зазнав домашнього арешту.
Твори
- Le Jeune Algérien: de la colonie vers la province. Paris, 1931.
- Guerre et révolution d’Algérie: la nuit coloniale. Paris, 1962.
- L’indépendance confisquée, 1962–1978. Paris, 1984.
- Le Manifest du peuple algérien: Suivé du Rappel au peuple algérien. Paris, 2014.
Література
- Новейшая история арабских стран Африки: 1917–1985. Москва, 1990.
- Political Leaders of the Contemporary Middle East and North Africa : A Biographical Dictionary. New York, 1990.
- Daoud Z., Stora B. Ferhat Abbas, une utopie algérienne. Paris, 1995.
- Ruedy J. Chérif Benhabylès and Ferhat Abbas: Case Studies in the Contradictions of the «Mission civilisatrice» // Historical Reflections / Réflexions Historiques. 2002. Vol. 28. No. 2: France and Algeria: From Colonial Conflicts to Postcolonial Memories (Summer 2002).
