Абгава
Абга́ва (санскрит अभाव (abhāva) — небуття, неіснування, відсутність) — в індійській філософії — небуття, відсутність, заперечення як в онтологічному, так і в гносеологічному аспекті. Синонім — асах.
Важливе поняття, над яким міркували та сперечалися індійські філософи, насамперед представники вайшешики, ньяї, міманса та буддизму. У вченні вайшешики перелічено 4 види небуття як відсутності речі:
• якщо вона ще не проявилася (прагабгава);
• якщо річ знищена (дгвамса-абгава);
• не існує як іншої речі (аньонья-абгава);
• якщо з нею немає зв’язку (атьянта-абгава).
Непроявлений стан речі може передувати проявленому і бути небуттям-потенцією, джерелом буття.
Буддисти заперечують реальне існування абгави і можливість пізнати об’єкт, що не існує, оскільки це суперечить їхньому уявленню про суворо причиновий характер пізнання, відповідно до якого найважливішою умовою пізнання об’єкта є існування об’єкта.
Література
- Лысенко В. Г. Универсум вайшешики: по «Собранию характеристик категорий» Прашастапады. Москва : Восточная литература, 2003. 486 с.
- Tiwari D. N. Ontological Non-being (Abhava) vs. Philosophical Being [Indian Context] // Indian Philosophical Quarterly. 2003. Vol. 30 (3). Pp. 411—442.
- Радхакришнан С. Индийская философия. Москва : Академический Проект ; Альма Матер, 2008. 1008 с.
- Phillips S. H. Epistemology in Classical India: The Knowledge Sources of the Nyāya School. London ; New York : Routledge, 2013. 206 р.
