Абд аль-Кадір
Абд аль-Кадір (араб. عبد القادر الجزائريі; 06.09.1808, м. Маскара, Алжир — 26.05.1883, м. Дамаск, Сирія) — арабський емір, полководець, учений, богослов, оратор і поет, національний герой Алжиру.
|
Абд аль-Кадір (عبد القادر الجزائري) | |
|---|---|
| Народження | 1808 |
| Місце народження | Маскара, Алжир |
| Смерть | 1883 |
| Місце смерті | Дамаск, Сирія |
| Напрями діяльності | політика, влада державна, військова справа, наука, богослов'я, ораторське мистецтво, поезія |
Життєпис
Походив із давнього і знатного марабутського (священицького) роду. Навчався в Маскарі, в духовному училищі Хетне. 1832–1847 очолював повстання в Алжирі проти французьких колонізаторів (у 1832 племена Західного Алжиру визнали Абд аль-Кадіра своїм еміром). Провів низку реформ, серед яких військова (створив регулярну армію), адміністративна, судова і податкова 22.12.1847, після поразки повстання, здався в полон і був відправлений до Франції, де жив під почесним наглядом. 1852 звільнений Наполеоном ІІІ, переїхав жити спочатку до Туреччини, потім до Сирії. Під час так званої Дамаської різанини (християно-мусульманського громадянського конфлікту, що виник у м. Дамаску 1860) врятував життя тисяч християн.
Визнання
Завдяки таланту полководця, високим моральним принципам, шляхетному ставленню до ворогів, Абд аль-Кадір ще за життя здобув популярність і повагу не лише серед мусульман, а й серед представників західної цивілізації. На його честь названо м. Елькадір, штат Айова, США, засноване у 1846.
Література
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки. Постсередньовічний Схід (ХVІІІ – друга половина ХІХ ст.). Київ: Либідь, 2007. 560 с.
