Абсолютна і відносна істина
Абсолю́тна і відно́сна і́стина — філософські категорії, що характеризують людське пізнання з боку його повноти і точності, розкривають пізнання об’єктивної істини як поступовий рух від незнання до знання, від неповного, неточного знання до знання дедалі повнішого й точнішого. Абсолютна істина — повне, точне, вичерпне, а тому незмінне відображення об’єкта в свідомості суб’єкта. Відносна істина — неповне, неточне, часткове, приблизне відображення об’єкта, яке внаслідок своєї незавершеності змінюється, поглиблюється, уточнюється в процесі пізнання.
Абсолютна істина в історії філософської думки переосмислюється у двох напрямках. До першого належать мислителі, для яких абсолютна істина — їхні власні філософські вчення (Платон, Аристотель, Б. Спіноза, Ґ. Лейбніц та ін.). Кожен із них вважав, що його картина світу і людини абсолютно істинна, тобто не залежить ні від часу, коли він живе, ні від соціального буття, в якому він перебуває. Згодом стало зрозуміло: істина — це процес, вона розвивається. Абсолютна і істина постала як завершальна стадія пізнання, тотожність граничних протилежностей: суб’єктивного та об’єктивного (Й. Ґ. Фіхте), свідомої та несвідомої діяльності (Ф. Шеллінг), мислення та буття (Ґ. Геґель). Аналогом цієї структури в математиці і природознавстві є співвідношення евклідової та неевклідової геометрії, класичної механіки і теорії відносності тощо. Отже, вчення, які вважалися свого часу абсолютними, виявляються відносними, однак абсолютне постає на більш високому рівні. Другий напрям тлумачення абсолютної відносна істини стосується історії пізнання, особливо природничо-наукової. Підсумком добутих істин цього знання стала формула — «абсолютна істина складається із суми відносних істин». Абсолютне тут — синонім повноти, а відносне — глибини пізнання. У поглядах на істину як процес існують дві крайнощі, що виявляються в релятивізмі та догматизмі. Догматичний погляд на істину — тільки як на абсолютну; знання цілком відповідає дійсності, тож заглиблюватися й уточнювати його не можна. На противагу догматизму релятивізм визнає тільки відносну істину й заперечує абсолютну.
Література
- Савостьянова М. Абсолютна і відносна істина: поняттєво-категорійні колізії та аксіологічний контекст // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. 2012. Вип. 638–639: Філософія. C. 26–30.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ковальчук Н. Д. Абсолютна і відносна істина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Абсолютна і відносна істина (дата звернення: 28.04.2024).
