Абу-ль-Фіда
Абу́-ль-Фіда́ (араб. ابو الفداء, اسماعيل بن علي بن محمود; повне ім’я — Імадуддін Абуль-Фіда Ісмаїл ібн Алі; листопад 1273, м. Дамаск, Сирія — 27.10.1331, м. Хама, Сирія) — арабський історик та географ із курдської династії Айюбідів.
|
Абу-ль-Фіда (ابو الفداء, اسماعيل بن علي بن محمود) | |
|---|---|
| Народження | 1273 |
| Місце народження | Дамаск, Сирія |
| Смерть | 1331 |
| Місце смерті | Хама, Сирія |
| Напрями діяльності | історія, географія |
Життєпис
Відзначився в походах проти хрестоносців. 1310 отримав від султана Мухаммада І ан-Насіра князівство Хама, яким спочатку керував на правах намісника, а згодом як повноправний султан (1312–1331). Автор твору «Коротка історія роду людського», де викладено події з найдавніших часів до 1329, а також подано докладний огляд мусульманських династій. Твір є значною мірою компіляцією праці «Повний звід загальної історії» одного з найвідоміших ісламських істориків курдського походження Ібн аль-Асіра (1160–1233). Фрагменти «Короткої історії роду людського» видали Й. Рейске в м. Копенґаґені (1789–1794) і Г. Флейшер у м. Лейпцигу (1831), а весь трактат вийшов друком у 1870 в м. Константинополі (тепер м. Стамбул).
Другим відомим твором Абу-ль-Фіда є «Впорядкування країн» — описова географія в таблицях із координатами місцевостей; частини публікували Дж. Ґрівз у м. Лондоні (1650) і Ж. Рено в м. Парижі (1837–1840); повністю твір надрукував Шир у м. Дрездені (1842).
Абу-ль-Фіда також написав трактати з юриспруденції, математики, логіки та медицини.
На його честь названий кратер Абу-ль-Фіда на Місяці.
Література
- Крачковский И. Ю. Избранные сочинения. Москва, Ленинград, 1957. Т. 4.
