Абхазька мова
Абха́зька мо́ва (абх. аҧсуа бызшәа, аҧсшәа) — мова абхазів, належить до абхазо-абазинської підгрупи абхазо-адизької групи абхазо-адизької сім’ї мов. За іншою класифікацією абхазька мова входить до складу абхазо-адизької (західнокавказької) групи північнокавказької (кавказької) мовної сім’ї. Поширена в Грузії (на території АР Абхазія), Туреччині й РФ. Станом на 2014 загальна кількість носіїв — від 110 до 140 тис. (різницю між мінімальною і максимальною цифрою зумовлює відсутність точних даних щодо кількості носіїв у Туреччині та брак достовірних відомостей щодо поширення мови у Грузії).
Абхазька мова має п’ять діалектів. Три з них (абжуйський, самурзаканський і бзибський) функціонують в основному ареалі побутування абхазької мови (Грузія), два (псхувський і цебельдино-дальський) — серед абхазів Туреччини, які є нащадками переселенців середини 19 ст.
Літературна мова сформована на основі абжуйського діалекту. Сучасна абхазька писемність ґрунтується на кириличній графіці. У 19 — на поч. 20 ст. (із часу укладання першої граматики абхазької мови Петра Услара 1862 до 1926) використовували варіант писемності на основі кирилиці з іншим набором літер (так звана кирилиця Услара), 1926–1938 — на базі латинської графіки («новий алфавіт»), 1938–1954 — на основі грузинської графіки. У Туреччині для абхазької мови епізодично послуговуються алфавітом, що ґрунтується на латиниці. У сучасній абетці абхазької мови 46 літер. Диграфи зі знаками ь та ә, наприклад, ҕь, дә, вважають окремими буквами, знаки ә і ь — діакритики, що не мають власних місць у алфавіті. Знаком ь позначають палаталізовані приголосні, знаком ә — лабіалізовані.
Абхазька мова має складну фонетичну систему. У літературній мові є 58 приголосних і лише три голосні фонеми (у діалектах — від двох до трьох голосних і до 60 приголосних).
У словозміні та словотворі вживані афіксальні засоби. Переважає аглютинативний морфологічний тип (за наявності окремих флективних рис).
До всіх запозичених іменників додається означений артикль а-: авокзал — вокзал. Абхазька мова належить до ергативних мов, має слабо розвинене відмінювання іменників, граматичну роль яких у реченні визначають форми дієслова.
У абхазькій мові використовують двадцяткову систему числення.
Для синтаксису характерний відносно вільний порядок слів, однак інверсія зазвичай трапляється в поетичному мовленні зі стилістичною метою.
Література
- Грамматика абхазского языка. Фонетика, морфология. Сухуми, 1966.
- Hewitt B. Abkhaz: A descriptive Grammar. Amsterdam, 1979.
- Chirikba V. Distribution of Abkhaz Dialects in Turkey Studia Caucasologica III. Oslo, 1997.
