Авторитаризм церковний
Авторитари́зм церко́вний — ієрархічна форма церковного управління, що затверджує певну субординацію, ґрунтується на принципі суворого підпорядкування нижчого духовенства вищому, мирян — клірові.
Установлюється в Старому Завіті, але ще більшою мірою стверджується в новозавітній традиції. У ній церковна влада розглядається як священна, бо йде від Ісуса Христа та апостолів, а церковні повноваження, спеціальні права й обов’язки зумовлюються тим, що спрямовані до однієї мети — служити спасінню. Церковний авторитаризм за своєю суттю спрямований не до зовнішнього примусу, а до внутрішнього переконання. На відміну від церковної автономії, церковний авторитаризм, або абсолютизм — «хвороба» вищої ієрархії церкви. Церковний авторитаризм певною мірою властивий усім церквам.
Література
- Адельгейм П. Догмат о Церкви в канонах и практике. Нижний Новгород, 2008. 206 с.
- В. І. Лубський, Є. А. Харьковщенко, М. В. Лубська, Т. Г. Горбаченко.Церковне (канонічне) право. Київ : «Центр учбової літератури», 2014. 640 с.
- Гофманн Й. Історія ранньої Церкви: найважливіші аспекти / пер. з нім. О. Конкевича; за ред. О. Петринка і А. Михалейка. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2019. 244 с.
. == Автор ВУЕ ==
Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Авторитаризм церковний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Авторитаризм церковний (дата звернення: 5.05.2024).
