Агрегування інтересів

Агрегува́ння інтересі́в — процес об’єднання розрізнених індивідуальних або групових вимог, очікувань, інтересів, їх інтеграції та формування на цій підставі спільної мети чи волі.

Агрегування інтересів є однією з основних функцій політичної системи, яку вона реалізує, насамперед, через парламентські групи інтересів та політичні партії. Агрегування інтересів становить частину структурно-функціоналістського підходу до вивчення політики. Значна поляризація інтересів громадян — характерна риса будь-якого суспільства. Тому є потреба у їх виявленні (артикуляції) та узагальненні. Агрегування інтересів передбачає систематизацію різних інтересів і вимог, розташування їх в ієрархічному порядку. Термін означає перетворення політичних вимог в альтернативні програми дій, здебільшого під проводом політичних партій.

У науковий обіг поняття запровадив класик теорії політичної системи Г. Алмонд, який визначив, що агрегування інтересів — це «діяльність, у результаті якої політичні вимоги індивідів та груп об’єднуються в партійні програми». До основних механізмів агрегування інтересів він відносить особисті та патрон-клієнтські зв’язки. Політичні партії роблять одноріднішими приватні вимоги, які висувають до владних структур та органів місцевого самоврядування. Агрегування інтересів є однією з найважливіших функцій політичних партій, які в такий спосіб мобілізують прихильників і здобувають підтримку для своїх кандидатів і політичного курсу на виборах. Відповідно, зростає ефективність функціонування політичної влади, що спирається у своїй діяльності на вимоги, які можна вважати вимогами всього або більшої частини суспільства. Агрегування інтересів — суспільно-політичний феномен, який свідчить про демократичність громадського суспільства та соціальної правої держави. Агрегування інтересів є також додатковою формою соціалізації громадян, яка сприяє активізації системи участі. Як одна з засадничих функцій політичної системи агрегування інтересів тісно пов’язане з артикуляцією інтересів.

Література

  1. Алмонд Г. та ін. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор / Сокр. пер. с англ. Москва, 2002.
  2. Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія. Київ, 2006.
  3. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. Москва, 2007.

Автор ВУЕ

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶