Адамар, Жак Саломон
Адама́р, Жак Саломо́н (Hadamard, Jacques Salomon; 08.12.1865, м. Версаль, Франція — 17.10.1963, м. Париж, Франція) — математик, член Паризької АН (з 1912), іноземний член АН СРСР (з 1929).
Адамар, Жак Саломон (Hadamard, Jacques Salomon) | |
---|---|
Народження | 1865 |
Місце народження | Версаль |
Смерть | 1963 |
Місце смерті | Париж |
Alma mater | Вища нормальна школа |
Напрями діяльності | математика, алгебра, геометрія, ймовірностей теорія, механіка аналітична |
Життєпис
Середню освіту отримав в ліцеї Людовика Великого у 1883, навчався в Політехнічній школі. У 1890 закінчив Вищу нормальну школу (усі навчальні заклади — у Парижі) і почав викладацьку діяльність. Першу наукову працю опублікував у шістнадцятирічному віці. У 1892 захистив докторську дисертацию з теорії комплексних функцій та отримав ступінь доктора наук. З 1893 працював у Бордо, потім у Парижі: Сорбонні (1900-1912), Коллеж де Франс (1897-1935), Політехнічній школі (1912-1937), Центральній школі мистецтв та ремесел (1920-1935). У 1930 був учасником математичного з’їзду, що відбувався в м. Харкові. Під час Другої світової війни емігрував до Сполучених Штатів Америки, у 1945 повернувся до Франції.
Наукова діяльність
Довів асимптотичний закон розподілу простих чисел. Йому належать фундаментальні роботи з теорії функцій, аналітичної механіки, алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, топології, а також психології творчості. З іменем Адамара пов’язані рішення багатьох математичних та технічних проблем: теорема Коші — Адамара для радіуса збіжності степеневого ряду, гіпотеза Адамара в теорії пластин, оптичне перетворення Адамара, спектрометр Адамара, матриці Адамара для гіперболічних рівнянь, умова Лежандра — Адамара позитивності акустичного тензора твердого тіла, рівняння Адамара для хвиль на воді, теорема Френеля — Адамара, нерівність Адамара для визначників тощо.
Працями Адамара закладено основи багатьох напрямків у математиці. Брав активну участь в громадському житті, у вирішенні соціальних проблем, був членом Почесного комітету Руху за мир проти расизму та антисемітизму, працював у Центральному комітеті Ліги прав людини, сприяв створенню Єврейського університету в м. Єрусалимі. Під час Другої світової війни допомагав вченим, які змушені були залишити нацистську Німеччину. Багато уваги надавав шкільному викладанню. Автор підручників з елементарної геометрії, які були видані в українському перекладі 1953–1955.
Відзнаки
Лауреат багатьох премій Французької та іноземних академій наук. 1956 нагороджений Золотою медаллю Національного центру наукових досліджень.
Праці
- Essai sur la Psychologie de l’invention dans le Domaine Mathematique. Paris, 1959.
- У к р. п е р е к л. — Елементарна геометрія: посібник для вчителів сільських шкіл. Київ, 1953–1955.
- Р о с. п е р е к л. — Исследование психологии процесса изобретения в области математики / Пер. с франц. М. А. Шаталовой и О. П. Шаталова; под ред. И. Б. Погребысского. Москва, 1970.
Література
- Полищук Е. М., Шапошникова Т. О. Жак Адамар. 1865–1963 / Отв. ред. В. М. Бабич. Ленинград, 1990.
- Мазья В. Г., Шапошникова Т. О. Жак Адамар — легенда математики. Москва, 2008.