Адаптація соціальна

Адапта́ція соціа́льна — процес і результат активного пристосування індивіда або соціальної групи до вимог та очікувань учасників нової або зміненої соціальної системи. Суб’єктом адаптації соціальної може бути індивід чи соціальна група. Індивід, проходячи соціальну адаптацію, соціалізується (див. соціалізація), інкультурується (див. Інкультурація, Адаптація культурна, Адаптація лінгвокультурна); проходить адаптацію трудову; узгоджує самооцінки та зовнішні оцінки, власні бажання й очікування з реальними можливостями й умовами соціального середовища. Соціальна спільнота в ході адаптації соціальної гармонізує свої соціальні відносини, проходить процедури інституціоналізації.

Унаслідок адаптації соціальної індивід чи група набуває здатності осмислено орієнтуватися в ситуаціях, вдаватися до адекватних моделей поведінки, обирати ресурси для реалізації своїх потреб і домагань.

Основні ознаки адаптації соціальної: активне, творче долучення індивіда до суспільних процесів, готовність до взаємодії; пристосування до міжособистісних стосунків, властивих середовищам, до яких він належить, екологічного та культурного оточення тощо.

Механізми

Адаптація соціальна — двосторонній процес, адже індивід не лише пристосовується до навколишнього середовища, змінюваних умов, а й сам змінює їх, що забезпечує еволюційний перехід від одного рівня функціонування суспільства до іншого, зазвичай вищого. Тож успішна соціальна адаптація передбачає оптимальне співвідношення адаптивної та адаптувальної діяльностей відповідно до конкретних умов і ситуацій.

Т. Парсонс вважав, що соціальні адаптації урухомлюють насамперед імітація (процес засвоєння елементів культури шляхом наслідування) та ідентифікація (прийняття цінностей).

Я. Щепанський описує такі стадії соціальної адаптації:

а) психологічна переорієнтація на основі цілеспрямованого конформізму;

б) стадія взаємної терпимості;

в) акомодація;

г) асиміляція.

Класифікація

Залежно від ступеня активності та напряму взаємодії суб’єкта з групою, адаптація соціальна має варіанти:

а) підкорення середовищу — власні цілі особи (групи), способи їх досягнення повністю підпорядковуються соціальним нормам;

б) оновлення середовища — для досягнення цілей особа (група) використовує нешаблонні, інноваційні способи;

в) ритуалізм — особа (група), намагаючись досягти цілей, використовує загальноприйняті способи, дотримується традицій і ритуалів.

Е. Фромм розглядає «соціальний характер» як результат динамічної адаптації людської природи до структури певного суспільства. Він описує п’ять способів адаптації до соціуму:

1) рецептивний;

2) експлуататорський;

3) нагромаджувальний;

4) ринковий;

5) продуктивний.

Основа кожного з них — своєрідний психологічний механізм, за допомогою якого індивіди розв’язують свої проблеми і діють у соціальному просторі.

Функціональні особливості

Процеси соціальної адаптації залежать як від адаптивності суб’єкта, так і від адаптаційного потенціалу середовища. У кризовому чи трансформаційному суспільстві адаптація соціальна утруднюється, оскільки розбалансовані економічні структури, соціальні інститути, морально-етичні цінності, правові норми. Втрата соціальним середовищем стабільності призводить до фрустрації основних потреб індивіда. Неможливість особистості ефективно інтегруватися у соціальне середовище призводить до перетворення адаптації на дезадаптацію. Більшість людей вдається до ситуаційного пристосування — так званої соціальної мімікрії. Цей вид соціальної адаптації розглядають як вимушений засіб захисту в складних умовах соціального середовища, за яких зовнішня пристосовуваність поєднується з негативним ставленням до норм і вимог макросистеми.

Важливою умовою успішної соціальної адаптованості в умовах системної кризи є креативна адаптація — гнучко організована пошукова активність, продуктивний вихід за межі стереотипів і поведінкових кліше.

Література

Лукашевич Н. П., Солодков В. Т. Социология образования: Конспект лекций. Киев, 1997.
Рубчевский К. В. Социализация личности: интериоризация и социальная адаптация // Общественные науки и современность. 2003. № 3.
Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін. Київ, 2004.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Щудло С. А., Волович В. І. Адаптація соціальна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адаптація соціальна (дата звернення: 3.05.2024).