Адрони
Адро́ни (від грец. ἁδρός — сильний, великий), гадро́ни — клас елементарних частинок, які беруть участь у сильних взаємодіях.
Це мезони (піони, каони тощо), баріони (нуклони, гіперони) та їхні численні резонанси. Спін мезонів цілий, а баріонів — напівцілий. Взаємний перехід між мезонами й баріонами заборонений законом збереження баріонного заряду.
Термін «адрони» запропоновано фізиком Л. Окунем (СРСР) у 1962, за переходу від моделі С. Сакати сильно взаємодіючих частинок до кваркової теорії. У 21 ст. проводять пошуки та експериментальні підтвердження існування теоретично передбачених елементарних частинок на Великому адронному коллайдері — пришвидшувачі заряджених частинок на зустрічних пучках.
Мезони складаються з кварк-антикваркових пар, а баріони — з трьох кварків. Результуючий кольоровий заряд реальних адронів дорівнює нулю (адрони білі). Залежно від кваркового складу адрони характеризуються дивністю, чарівністю, привабливістю. Адрони, які не вписуються в цю схему, називаються екзотичними.
Екзотичні адрони поділяють на:
- екзотичні баріони, зокрема пентакварки, мінімальний кварковий склад яких — 4 кварки й 1 антикварк;
- екзотичні мезони — зокрема, адронні молекули, тетракварки, глюболи й гібридні мезони
Внутрішній зв’язок між кварками всередині адронів здійснюється внаслідок обміну глюонами. Ці взаємодії близькодійні (r +++ 10–15 м).
Адрони поділяють на стабільні (протони), квазістабільні (мезони), нестабільні (резонанси). Вони групуються в ізомультиплети й супермультиплети. Оскільки адрони мають внутрішню кваркову будову, можуть перебувати в збуджених станах, групуватись у супермультиплети, то їх уже не можна відносити до істинно елементарних частинок.
Література
- Окунь Л. Б. Физика элементарных частиц. Москва, 1988.
- Martin B. R., Shaw G., Particle Physics. 3rd ed. John Wiley and Sons, 2013.
