Аді, Ендре

А́ді, Е́ндре (угор. Ady, Endre; 22.11.1877, с. Ерміндсент, тепер с. Аді Ендре, повіт Сату-Маре, Румунія — 27.01.1919, м. Будапешт, Угорщина) — поет, публіцист, основоположник нової угорської поезії.

Аді, Ендре (Ady, Endre)
Народження	1877
Місце народження	Аді Ендре, Сату-Маре, Румунія
Смерть	1919
Місце смерті	Будапешт, Угорщина
Alma mater	Дебреценський університет, Дебрецен
Напрями діяльності	літературна творчість, поезія, публіцистика

Життєпис

Навчався в Дебреценському університеті (не закінчив).

Перша збірка — «Вірші» («Versek»; 1899).

З 1900 займався журналістикою, зокрема описував події Російсько-японської війни.

Поетичні збірки «Нові вірші» («Új versek»; 1906), «Кров і золото» (Vér és arany; 1907), «На колісниці Іллі-пророка» («Illés szekerén»; 1908), «Хто мене бачив?» («Ki látott engem?»; 1914) та інші пройняті гуманістичним пафосом. Аді закликає до зміни соціального ладу.

У публіцистичних статтях і поезіях періоду Першої світової війни звучать антивоєнні мотиви. В окремих публіцистичних виступах висловлювався з приводу умов життя українського населення Закарпаття.

Аді брав участь у виданні впливового літературного журналу «Nyugat» («Захід»), довкола якого групувалися інтелектуали ліберального та лівого спрямування.

Українською мовою вірші Аді переклали М. Бажан, М. Лукаш, Д. Павличко, І. Драч та ін.

Твори

Osszes versei. 2 kot. Budapest, 1955.
У к р. п е р е к л. — Вибране. Ужгород, 1949.
Вибрані поезії. Київ, 1977.

Література

Россиянов О. К. Творчество Эндре Ади. Москва, 1967.
Мегела І. Провісник революції // Дніпро. 1977. № 4.
Те: Страницы одного журнала. In memoriam Nyugat. 1908–1919. Москва, 2009.

Автор ВУЕ

В. Ю. Васовчик

Покликання на цю статтю: Васовчик В. Ю. Аді, Ендре // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аді, Ендре (дата звернення: 2.05.2024).