Азіанізм
Азіані́зм (від лат. Asianus, грец. Ἀσιατικός — азіатський) — літературно-стильовий напрям, що виник у Малій Азії в 3 ст. до н. е. у зв’язку з поширенням елліністичної культури. Термін запровадив Цицерон, який виділив два різновиди цього стилю і дав кожному з них докладну характеристику.
Основні риси естетики й поетики азіанізму:
- урочистість;
- пишність мовно-стильових засобів;
- нагромадження вишуканих тропів;
- словесна орнаментальність;
- експресивне використання звукових ефектів;
- антонімія;
- контрастність і порушення гармонії між змістом і формою твору.
Оратори-азіаністи оновили лексику та фразеологію прози, увівши до неї неологізми й варваризми. Представниками азіанізму були Гай Гракх, Красс, Сенека, Сципіони. Розвивався у боротьбі з аттикізмом. Пізніше азіанізм помітно вплинув на естетику й поетику бароко.
Література
- Kennedy G. History of Rhetoric. Princeton, 1963. Vol. 1: The Art of Persuasion in Greece.
- Яковенко Н. М. Азіанізм / Антична література: Довідник // За ред. С. В. Семчинського. Київ : Либідь, 1993. С. 12–13.
- Asianismus // Metlzer Lexikon: Literatur. 3te Aufl. Stuttgart: Metzler, 2007, S. 27.
