Ай-Петрі
Ай-Пе́трі — гірська вершина на Ай-Петринській яйлі Головного пасма Кримських гір, на півночі від м. Алупки. Висота — 1234 м. Зубчасті скелі вершинної зони, які утворилися в результаті вивітрювання, підносяться над яйлою на 20–30 м і круто обриваються до моря. Складаються з вапняків. Численні карстові форми рельєфу (лійки, печери, шахти). На Ай-Петрі росте близько 600 видів деревно-чагарникових і трав’янистих рослин, на вершині — 1000-літній тис і буково-грабовий гай. З висоти 1000–800 м над рівнем моря починається пояс сосни кримської, яка в першому ярусі росте з дубом, а в другому — з ялівцем колючим. Пам’ятка природи з 1947; з 1973 — у межах Ялтинського гірськолісового заповідника. Об’єкт туризму. 1986 споруджено канатну дорогу, що сполучає Ай-Петрі з Місхором. Ай-Петрі — найвітряніше місце Криму й України.
Література
- Флусов В. С. Ай-Петри. (Очерк — путеводитель). Симферополь, 1971.
- Душевский В. П., Шутов Ю. И. Ай-Петри. Путеводитель. Симферополь, 1986.
