Акциденція

Акциде́нція (лат. accidentia — те, що з’являється випадково) — несуттєва, випадкова, минуща та тимчасова властивість предмету, протиставлена суттєвій та субстанційній його властивості. Акциденція завжди передбачає суб'єкт у якості «носія» відповідного визначення.

Термін запропонував Аристотель, який виокремив два його основні значення. У першому варіанті акциденцію тлумачать як якість, що не є суттєвою для конкретної речі, та властивість, що не завжди їй належить. У другому — акциденція постає як властивість, яка хоча й належить речі, але не входить до її сутності.

Особливого значення поняття акциденції набуло у християнській філософії, де наявність несуттєвих властивостей світу використовують для пояснення парадоксу відповідальності Бога.

У сучасній аналітичній філософії події, що є акцидентальними з погляду одного опису, вважають детермінованими з іншого погляду.

Література

1. Austin J. L. A Plea for Excuses // Proceedings of the Aristotelian Society. New Series. 1956-1957. Vol. 57, № 1. Pp. 1–30.
2. Аристотель. Метафизика. Москва : Эксмо, 2016. 448 с.

Автор ВУЕ

• О. В. Павловська

Покликання на цю статтю: Павловська О. В. Акциденція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акциденція (дата звернення: 2.05.2024).