Александрійський вірш
Александрі́йський вірш — двовірш шестистопного ямба з постійним наголосом на 6-му і 12-му складах і цезурою (паузою) після 6-го складу. Римування парне з обов’язковим чергуванням чоловічих і жіночих рим.
Назва походить від французького 12-складового вірша, що вперше трапляється в «Романі про Александра» (1180). У період класицизму — канонічний розмір епосу, а також трагедії (П. Корнель, Ж. Расін) та інших «високих жанрів». Використовувався як відповідник класичному гекзаметрові. В українській поезії трапляється переважно в перекладах із французької та польської літератур — наприклад, у перекладі М. Рильського поеми «Пан Тадеуш» А. Міцкевича. Відповідний тип віршування застосовував М. Зеров (цикл «Александрійські вірші»). Кількома десятиліттями раніше дещо видозміненим александрійським віршем (так званими «александринами») І. Франко написав поезію «Каменярі».
Покликання на цю статтю: Александрійський вірш // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрійський вірш (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
