Алерген

Поширені алергени

Алерге́н (від грец. ἄλλος— інший та γεννάω — породжувати, створювати) — чужорідний антиген, який міститься в навколишньому середовищі та здатний спричиняти специфічну імунну відповідь і провокувати алергічну реакцію.

Характеристика

Більшість алергенів є білками, глікопротеїнами, іноді вуглеводами або можуть належати до гаптенів (неповноцінних антигенів — молекул із низькою молекулярною масою, які, сполучаючись в організмі з носієм, зокрема білком, набувають антигенних властивостей, наприклад, ізоціанати та ангідриди).

У разі алергічного контактного дерматиту класичними алергенами є низькомолекулярні хімічні речовини, наприклад, хром, нікель і формальдегід, що реагують із Т-клітинами.

До алергенів також відносять ендоалергени (автоалергени) — змінені під впливом різних факторів (вірусів, бактерій та ін.) компоненти клітин організму людини, що в умовах патологічного процесу з порушенням фізіологічної ізоляції викликають розвиток реакцій гіперчутливості, які спрямовані проти них (тиреоглобулін, мієлін, кришталик ока та ін.).

Властивості

Алергени мають такі властивості:

• здатні проникати крізь шкіру, слизові оболонки (часто через певну ферментативну активність, наприклад, продукти життєдіяльності домашнього пилового кліща);
• мають низьку молекулярну масу та добру розчинність (білки пилку);
• для них характерна стабільність (щоб не зруйнуватися і мати час для запуска відповідної реакції);
• спроможні в дуже малих дозах спричиняти ефект;
• здатні зв’язуватися з рецепторами дендритних клітин або мають структурну мімікрію з іншими небезпечними для організму сигналами.

Механізм дії

Алергени мають активну ділянку молекули — епітоп, або антигенну детермінанту, з якою зв’язуються специфічні антитіла (більшість алергенів взаємодіють з IgE і IgG-антитілами). При цьому молекули IgE, спрямовані проти одного алергену, можуть розпізнавати схожі епітопи родинного алергену (загальні, перехресно-реагуючі детермінанти). Це пояснює виникнення перехресних алергічних реакцій під час алергії I типу: людина реагує на алерген, з яким ніколи раніше не контактувала.

Розвиток молекулярної алергології наприкінці 20 ст. уможливив у складі одного алергену визначати декілька антигенних детермінант, які можуть зумовлювати його алергенні властивості. Серед визначених структур виділяють:

• мажорні (головні) алергени, які зв’язують IgE у понад 50 % осіб із гіперчутливістю до екстракту цього алергену;
• мінорні (другорядні) алергени, які зв’язують IgE менше, ніж у 50 % таких пацієнтів.

Ці показники дають можливість диференціювати першопричинні та перехресні алергічні реакції, що сприяє підвищенню ефективності алерген-специфічної імунотерапії.

Класифікація

Ідентифіковані алергени позначають спеціальною термінологією, визначеною Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Міжнародною спілкою імунологічних товариств, зокрема Підкомітетом з номенклатури алергенів. Наприклад, назва алергену домашнього пилового кліща Derp 1 означає:

• Derp — перші літери назви його роду та виду (Dermatophagoides pteronyssinus);
• 1 — перший алерген, який виділено із цих кліщів.

Однин алерген може містити кілька різних за значущістю антигенних детермінант, які здатні зумовлювати його алергенні властивості.

Етіологія

Алергени потрапляють в організм:

• через дихальні шляхи (пилок, спори цвілевих грибів, лусочки шкіри, слина, компоненти сечі й фекалій тварин, пір’я птахів, деякі частини членистоногих та ін.);
• шлунково-кишковим трактом (з їжею, ліками);
• через шкіру, а також під час ін’єкцій (лікарських засобів, антропотоксичних речовин).

Найчастіше алергічні хвороби та стани провокують:

• пилкові алергени (дикорослих злакових трав, культурних злаків, бур’янів, фруктових дерев, садових квітів та ін.);
• харчові (переважно, білкового тваринного, рослинного походження);
• побутові (домашній пил, мікроскопічні кліщі, шерсть і лупа хатніх тварин (серед яких і птахи), гризунів, пір’я подушок, таргани, мікроскопічні гриби та ін.);
• епідермальні (лупа людини, коня, свині, шерсть собаки, кішки, кроля, миші, вовна вівці, кози та ін.);
• інсектні (перетинчастокрилих — бджіл, ос, двокрилих, клопів, мурашок, комарів та ін.);
• хімічні (метали та їхні солі, пестициди, синтетичні полімери, каніфолі, харчові домішки та ін.);
• лікарські (найчастіше як гаптени);
• інфекційні алергени (віруси, бактерії, мікроскопічні гриби, паразити).

Діагностика

Для визначення алергену в людини застосовують:

• методи діагностики in vivo: шкірні проби (здебільшого шкірні прик-тести, іноді проби втиранням, внутрішньошкірна, аплікаційна, фотопроба, теплова, холодова та ін.);
• додаткові дослідження in vitro;
• провокаційна проба з обов’язковим моніторингом.

Діагностичні та лікувальні алергени для алерген-специфічної терапії (пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні, бактеріальні, грибкові, хімічні) використовують у вигляді екстрактів алергенів, рекомбінантних алергенів, алергоїдів та ін.

Література

1. Johansson S. G. et al. Revised nomenclature for allergy for global use: Report of the Nomenclature Review Committee of the World Allergy Organization, October 2003 // J Allergy ClinImmunol. 2004. № 113. Р. 832–836.
2. Рекен М., Греверс Г., Бургдорф В. Наглядная аллергология / Пер. с англ. Москва : БИНОМ; Лаборатория знаний, 2008. 238 с.
3. Довідник з алергології / Ред. Б. М. Пухлик. Київ : ТОВ «Доктор-Медіа», 2009. 412 с.
4. Molecular Allergy Diagnostics. Innovation for a Better Patient Management / Ed. JörgKleine-Tebbe, Thilo Jakob. Cham : Springer International Publishing Switzerland, 2017. 537 р.
5. World Health Organization and International Union of Immunological Societies Allergen Nomenclature Sub-Committee. URL: http://www.allergen.org

Автор ВУЕ

• О. М. Рекалова

Покликання на цю статтю: Рекалова О. М. Алерген // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алерген (дата звернення: 7.05.2024).