Алмазов, Олекса Дмитрович
Алма́зов, Оле́кса Дми́трович (06.01.1885, м. Херсон, тепер Україна — 13.12.1936, м. Луцьк, тепер Україна) — військовий діяч УНР.
|
Алмазов, Олекса Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 06.01.1885 |
| Місце народження | Херсон |
| Смерть | 13.12.1936 |
| Місце смерті | Луцьк |
| Місце поховання | Луцьк |
| Alma mater | Українська господарська академія |
| Напрями діяльності | військова справа |
Життєпис
Народився в сім’ї чиновника. Закінчив Олексіївське піхотне юнкерське училище (1907). У 1914–1917 — учасника Першої світової війни. У 1918 – 1919 — в Армії Української Народної Республіки (у квітні–листопаді 1919 — в Українській Державі).
З 1920 — на еміграції. У 1926–1930 навчався на гідротехнічному відділі Української господарської академії в м. Подєбрадах. З 1930 — на Волині. Помер і похований у м. Луцьку.
Діяльність
У 1907–1911 служив у Лібавській, 1911–1914 — у Ковенській фортечній артилерії.
1914 закінчив курс електротехніки на Санкт-Петербурзькому гарматному заводі.
1915 — командир 2-ї батареї 1-го дивізіону 11-ї важкої артилерійської бригади російської армії. 1916 — командир важкої батареї 53-го окремого важкого артилерійського дивізіону; 1.05–20.12.1917 — командувач цього дивізіону.
Одержав звання полковника за бойові заслуги в бою під містечком Крево (15.08.1917). З 01.01.1918 — командувач окремої кінно-гірської батареї Гайдамацького коша Слобідської України військ Центральної Ради. 15.03.1918 батарею реорганізовано в Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради, на чолі якого О. Алмазов залишався до кінця Української революції.
У квітні 1918 брав участь у поході полковника П. Болбочана на Крим. За часів Гетьманату охороняв український кордон у районі Сватове — Старобільськ. Улітку 1919 брав участь у наступі Армії УНР на Вапнярку, боях за міста Кам’янець-Подільський, Проскурів, Летичів. Відзначився в боях із Таращанською бригадою Червоної армії біля м. Шумська.
У серпні 1919 спільно з частинами Української галицької армії був учасником походу українських армій на м. Київ. Учасник Першого Зимового походу.
У липні — серпні 1920 керував оборонними боями проти Червоної армії на півдні Тернопільщини. 21.11.1920 з Армією УНР перейшов р. Збруч у районі м. Підволочиська та був інтернований.
03.08.1921 підвищений до звання генерал-хорунжого Армії УНР. 1926 переїхав до Чехословаччини, закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в м. Подєбрадах (1930), після чого оселився на Волині (на той час у складі Польщі). Працював інженером у м. Луцьку, а також у земській управі Волинського воєводства.
Література
- Омелянович-Павленко М. Спогади командарма(1917–1920) / Упоряд.: М. Ковальчук. - Київ: Темпора, 2007. 608 с.;
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): у 2 кн. Кн. 1. Київ: Темпора, 2007. 536 с.;
- Коваленко С. Чорні Запорожці: історія полку. Київ: ФОП Стебеляк, 2012. 368 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Паска Б. В. Алмазов, Олекса Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алмазов, Олекса Дмитрович (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
