Алма-Атинська декларація 1991

Президент України Леонід Кравчук (ліворуч), Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв (другий ліворуч). Голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич (праворуч) та Президент РРФСР Борис Миколайович Єльцин (другий праворуч) після підписання Протоколу про створення СНД. Казахстан, Алмати

Алма-Ати́нська деклара́ція 1991 — один із базових установчих документів Співдружності Незалежних Держав (СНД). Підписана 21.12.1991 у м. Алма-Аті (Казахстан) президентами Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, України та головою ВР Республіки Білорусь.

Декларація була компромісом між слов’янськими республіками колишнього СРСР, які ініціювали підписання Біловезької угоди 1991, та азійськими республіками, які на зустрічі в м. Ашхабаді (тепер м. Ашгабат) 12.12.1991 заявили, що увійдуть до складу СНД лише на правах засновників, а не приєднавшись до цього об’єднання.

Основні положення

У Декларації констатується, що СРСР припиняє своє існування з утворенням СНД та визначається модель розвитку СНД як об’єднання, що «не є ні державою, ні наддержавним утворенням».

У документі окреслено базові принципи та характер взаємовідносин між учасниками Співдружності:

взаємне визнання і повага до державного суверенітету і суверенної рівності;
невтручання у внутрішні справи;
визнання та повага до територіальної цілісності та непорушності кордонів;
відмова від застосування сили й погрози силою, економічних і будь-яких інших заходів тиску;
мирне врегулювання спорів;
повага до прав і свобод людини;
сумлінне виконання зобов’язань, принципів і норм міжнародного права.

Згідно з Декларацією, учасники Співдружності взаємодіють на засадах рівноправності за допомогою координуючих ін-тів, які формуються на паритетній основі та діють у порядку, визначеному угодами між членами СНД. Документ проголошує відкритість СНД для приєднання до неї держав — членів колишнього СРСР, а також інших держав, що поділяють цілі та принципи Співдружності.

Визнано: умовою забезпечення міжнародної стратегічної стабільності, миру та безпеки є збереження об’єднаного командування військово-стратегічними силами й єдиного контролю над ядерною зброєю. Підтверджено прихильність членів СНД до співробітництва у формуванні та розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського та євразійського ринків, а також гарантії виконання міжнародних зобов’язань СРСР.

Для України документ набув чинності з моменту підписання.

Значення

Історична роль Алма-Атинської декларації полягає в тому, що вона:

створила правове поле для розвитку відносини між державами, які утворилися після дезінтеграції СРСР;
визначила модель, характер і принципи міждержавних відносин на пострадянському просторі;
гарантувала забезпечення нормального функціонування соціальних механізмів, необхідних для повсякденного життя людей (роботу енергетичної галузі, виплату пенсій тощо);
підтвердила виконання суб’єктами підписання декларації міжнародних договорів;
стала спробою запобігти виникненню геополітичних конфліктів.

Джерело

Алма-Атинська декларація (укр/рос) (від 21.12.1991) // Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_189

Література

Моисеев Е. Г. Правовой статус Содружества Независимых Государств. Москва : Юристъ, 1995. 176 с.
Бойко О. Д. Україна від путчу до Пущі (серпень-грудень 1991 р.). Ніжин : Аспект-Поліграф, 2006. 224 с.
Plokhy S. The Last Empire: The Final Days of the Soviet Union. New York : Basic Books, 2015. 544 p.

Автор ВУЕ

О. Д. Бойко

Покликання на цю статтю: Бойко О. Д. Алма-Атинська декларація 1991 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алма-Атинська декларація 1991 (дата звернення: 6.05.2024).