Альтерглобалізм (у соціології)
Альтерглобалі́зм у соціології (лат. alter — інший і globus — куля) —
1) масовий соціальний рух противників американо-євроцентричної моделі глобалізації, що виступають за посилення соціального змісту та демократичної спрямованості глобального устрою;
2) ідеологічні засади світового альтерглобалістського руху;
3) теорія і практика новітніх соціальних форм і змісту світової інтеграції.
Альтерглобалістські настрої слід відрізняти від глобалофобії — форми несприйняття глобалізації як такої, а також від антиглобалізму — заперечення процесу глобалізації «зверху», на відміну від глобалізації «знизу», в інтересах широких мас. Альтерглобалізм пропонує іншу стратегію глобалізації, що спирається на гуманістичні засади, провадиться в інтересах широких мас, сприяє формуванню глобального громадянського суспільства.
Терміни «альтерглобалізм» та «антиглобалізм» інколи уживаються також як синонімічні.
Зміст
Історична довідка
Витоки альтерглобалістських доктрин постали в процесі формування економічної системи глобалізму на початку 1970-х. Водночас виникнення альтерглобалістського руху пов’язують з ухваленням Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку (1974), згідно з якою розвинені країни світового центру несуть історичну відповідальність за відсталість світової периферії. Навколо цієї Декларації об’єдналися різні соціальні суб’єкти, зокрема група 77 країн, що розвиваються, різні громадські об’єднання, соціальні рухи та організації. Вони взяли за мету подолати економічний розрив між країнами шляхом скасування нееквівалентного та обмеженого ринкового обміну, дискримінаційних економічних і фінансових схем. Провідну роль в альтерглобалізмі 1970–1980-х відігравали державні утворення.
У 1990-ті в альтерглобалізмі почали домінувати громадські об’єднання й соціальні рухи. Першим організованим виступом руху супротивників глобалізму вважають демонстрацію в Мексиці з приводу схвалення Північноамериканської угоди про вільну торгівлю між Канадою, Мексикою та США (NAFTA), згідно з якою в 1994 розпочато формування найбільшого в світі ринку.
1997 — наступним поштовхом до розгортання альтерглобалістського руху стала угода країн-членів ОЕСР — міжнародної економічної організації розвинених країн (див. Організація економічного співробітництва та розвитку) про захист іноземних інвестицій, яка надавала преференції транснаціональним корпораціям.
У 2000-х ідеї альтерглобалізму поширилися завдяки щорічному проведенню Всесвітніх соціальних форумів, де активісти соціальних рухів обговорювали альтернативу неоліберальній моделі глобалізації.
Теоретичні постулати альтерглобалізму перебувають на стадії становлення та концептуального оновлення. До їх розробки долучилися Дж. Тобін, І. Валлерстайн, С. Амін, А. Негрі, М. Хардт та ін.
Засадничі ідеї
Альтерглобалізм об’єднує соціальні сили, які не сприймають ідеологію, форми й наслідки глобалізації, але водночас визнають її об’єктивний характер. Вони сподіваються на можливість глобалізації з «людським обличчям», втілення нових принципів функціонування світової системи на засадах соціального партнерства і соціального захисту, ролі інститутів соціальної держави та реальних демократичних цінностей.
Стратегічними цілями альтерглобалізму є:
- у середньостроковій перспективі — анулювання (або реорганізація) і демократизація нинішніх наднаціональних міжнародних структур (СОТ, МВФ, Світовий банк), а також забезпечення прозорості форм і процедур їхньої діяльності;
- у довгостроковій перспективі — розроблення альтернативних демократичних механізмів прийняття головних рішень із міжнародних проблем, усунення соціальних, економічних і екологічних диспропорцій між державами.
Згідно із стратегічними цілями, прихильники альтерглобалізму зосереджені на реалізації таких завдань:
- вирівняти рівень соціально-економічного розвитку регіонів світу шляхом створення нової системи світового господарства, яка би передбачала демократичні та прозорі принципи розподілу благ між виробниками і споживачами;
- обмежити вплив державних структур і транснаціональних корпорацій на розвиток національних економік країн світу;
- передати під суспільний контроль наявні природні ресурси, соціальну інфраструктуру, культурні блага тощо;
- істотно мінімізувати прекаріат (клас працівників із тимчасовою або частковою зайнятістю) на світовому ринку праці.
Альтерглобалістський рух керується сукупністю певних правил, з-поміж яких найважливіші: інтернаціоналізм, інтеркласовість, інтерідеологічність, антигегемонічність.
Структура
Альтерглобалізм — відкритий і демократичний соціальний рух, якому притаманне швидке створення і розпад структур, які є другорядними щодо змісту їхньої діяльності.
Альтерглобалістський рух має такі риси:
- неієрархічність, децентралізація, антиринковість, переважно горизонтальна і / або функціональна кооперація учасників;
- гнучкість зміни форм і конфігурацій; легкість і швидкість створення і розпаду структур, їхня абсолютна відкритість для входу і виходу;
- загальнодоступність та унікальність конструктивних властивостей мережевих ресурсів (насамперед інформаційних);
- рівність прав учасників мережі, незалежно від їхньої ролі, масштабу, ресурсного потенціалу тощо.
Альтерглобалізм має концептуальні варіанти і вектори розвитку:
1) орієнтований на підтримання глобальної демократії. Об’єднує прибічників зміни неоліберальної моделі глобалізації та попередження неототалітарних тенденцій в інтересах світової більшості;
2) орієнтований на радикальну відмову від політичної інфраструктури глобального капіталізму, інститутів і цінностей глобалізму й мондіалізму. Об’єднує прибічників створення необхідних умов для всебічної комп’ютеризації, загальнодоступної й безкоштовної освіти тощо.
Альтерглобалізм в Україні
Однією з перших альтерглобалістських організацій в Україні вважається «Соціальна альтернатива», що спрямовує свою діяльність на захист тих, «хто позбавлений влади й капіталу» — безробітних, студентів, найманих працівників тощо. Її активісти організують акції протесту на підтримку працівників підприємств, постраждалих від нечесних працедавців, а також виступають проти неонацизму, платної освіти, медицини тощо. Спільно з організаціями лівої орієнтації, від 2008 проводять Першотравневі марші солідарності трудящих. Позиція «Соціальної альтернативи» щодо «ринкової демократії», неолібералізму і міжнародних інститутів (зокрема, МВФ і Світового банку) є радикальною. На думку активістів, інтеграція України в існуючі міжнародні структури лише погіршить складну соціально-економічну ситуацію всередині країни, оскільки транснаціональні корпорації будуть використовувати її здебільшого як ресурсну базу.
У 2008, за ініціативи студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, був створений альтерглобалістський рух «Пряма дія» (мережа незалежних студентських профспілок). Рух виступає проти комерціалізації навчання, відстоє соціальні права студентів, наполягає на впровадження в сферу освіти принципів вільної (лібертарної) демократії. «Пряма дія» співпрацює з лівими організаціями, контркультурними формаціями та незалежними профспілками.
Найрадикальнішою серед альтерглобалістських організацій є створений у травні 2009 «Чорний Комітет України» («Чорком»), який позиціює себе послідовником міжнародного руху «Чорний Блок» — ліворадикального крила альтерглобалістів, створеного у 1980-х в Німеччині. «Чорком» гостро критикує діяльність транснаціональних корпорацій та олігархічних структур, а також різних гілок влади як «злочинних» структур. Пропонує відійти від традиційних правих і лівих ідеологій та створити нову революційну ідеологію супротиву на противагу чиновницькій бюрократії. «Чорний комітет» складається переважно із студентів столичних вишів, які шляхом радикальних акцій висловлюють свою незгоду із подіями переважно локального характеру (наприклад, щодо закриття українських книгарень, підвищення транспортних тарифів і цін на послуги ЖКГ, впровадження цензури, свавілля владних структур, корупції тощо).
У 2010-х в Україні кількість і чисельність громадських рухів та організацій, пов’язаних з ідеологією альтерглобалізму, помітно зросла. Їхня діяльність стала більш спрямованою та організованою: посилилась інформаційна активність, чіткіше визначились ідеологічні позиції та вимоги до влади. Ці організації все більше тяжіють до європейських за структурою та формами діяльності: переважна їх кількість не має офіційних лідерів; акції проводяться переважно у формі флешмобів і перформансів; для координації дій використовують інтернет та мобільний зв’язок та ін.
Значення
Альтерглобалізм у світовому соціально-економічному просторі — реальна соціальна сила, опозиційна до сучасної «інтеркратії» (термін на позначення правлячого класу-провідника глобалізації). Як позитивна соціальна альтернатива, він стоїть на заваді гегемонії світового капіталу, розширення впливу транснаціональних корпорацій на розвиток національних економік, відчуження найманих працівників, порушення їхніх соціальних прав; створює новітні моделі соціальної організації. В умовах постмодерну альтерглобалізм є проявом розвитку глобального громадянського суспільства та глобального спротиву.
Основним чинником успіху альтерглобалізму може стати готовність найбільш розвинених держав із великим культурним, індустріальним і силовим потенціалом взяти на себе роль альтерглобалістських лідерів, відкритий діалог світових культур; формування дієвих інтернаціональних союзів, заснованих на рівноправному міжнародному співробітництві країн периферії та антигегемоністських сил.
Література
- Валлерстайн И. Глобализация или переходный период? // Экономическая стратегия. 2000. № 2. С. 15–26.
- Бек У. Что такое глобализация? Москва : Прогресс-Традиция. 2001. 304 с.
- Альтерглобализм : теория и практика антиглобалистских движений / Под. ред. А. В. Бузгалина. Москва : Едиториал УСС. 2003. 256 с.
- Бузгалин А. В. Альтерглобализм как феномен современного мира // Полис. 2003. № 2. С. 71–85.
- Альтерглобализм и антиглобальные движения в современном мире. Москва : ИНИОН РАН, 2006. 152 с.
- Антипов Д. А. Альтерглобализация как феномен социальной реальности // Весник Томского гос. пед. ун-та. 2015. Вып. 5 (158). С.135–158.
- Губанова Н. Н. Альтерглобалізм в умовах трансформації економіки // Бізнесінформ. 2019. №3. С. 14–18.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туленков М. В., Танчер В. В. Альтерглобалізм (у соціології) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтерглобалізм (у соціології) (дата звернення: 9.05.2024).
Оприлюднено: 10.09.2019
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
