Антиглобалізм
Антиглобалі́зм (від анти… і глобалізм) ― сукупність протестних суспільно-політичних рухів, спрямованих проти сучасних форм глобалізації. Термін також використовують на позначення соціально-філософського, ідеологічного обґрунтування цілей і програм таких рухів.
Появу антиглобалізму пов'язують з негативними наслідками глобалізації. Учасники та прихильники протестних рухів об’єднані ідеєю протистояння міжнародним фінансово-економічним інститутам (Міжнародний валютний фонд, Банк світовий, Світова організація торгівлі), транснаціональним корпораціям («Мак-Дональдс» («McDonald’s»), «Найкі» («Nike»), «Геп» («Gap») тощо), торговельно-урядовим організаціям, які шкодять демократії, правам людини, навколишньому середовищу, суспільствам країн, що розвиваються.
Зміст
Історична довідка
Ідейним родоначальником антиглобалізму вважають економіста, лауреата Нобелівської премії Дж. Тобіна. Антиглобалізм уперше заявив про себе 01.01.1994 (у мексиканському штаті Чіапас започатковано виступи проти міжнародної інтеграції, нав’язаної згори). Першою великою міжнародною акцією протесту антиглобалістів був виступ молоді в листопаді 1999 в м. Сіетлі (США), обраному для проведення конференції міністрів країн-учасниць СОТ. Початок діяльності антиглобалістів у Європі призвів до трансформації руху, саме тут антиглобалістські акції протесту набувають інтернаціонального характеру. Кін. 20 – поч. 21 ст. знаменувалися сплеском активності антиглобалістських громадських сил. Вони виступають не так проти процесу глобалізації, як проти несправедливого устрою світу, коли прірва між якістю життя в найрозвиненіших і найбідніших країнах світу збільшується. Типовими є акції протесту проти самітів голів держав «великої вісімки».
Характеристика
Поняття антиглобалізм має три умовні зони:
- центральну зону (ядро руху) формують організації, які беруть участь у дзеркальних акціях, пов’язаних із проведенням великих міжнародних самітів і конференцій, містять у програмних документах і публічних заявах вимоги, спрямовані на боротьбу з неолібералізмом: «Асоціація за податок Тобіна на користь громадян» (1998, Франція), «Глобальний рух народів» (1994, Мексика), «Селянський шлях» (1993, Франція), «Незалежний медіацентр» (1999, США), «Мережа прямої дії» (1999, США), «Повернемо собі вулиці» (1995, Велика Британія), «Масове суспільство» (1995, США) та ін.;
- зона, найближча до ядра, складається з організацій, які можуть не брати участі в протестних акціях (чи брати на нерегулярній основі), але їх визнають ядром руху антиглобалізму (профспілки, релігійні, екологічні організації, організації в країнах третього світу);
- зовнішню зону формують організації (терористичні, релігійно-фундаменталістського, патріотичного й націоналістичного характеру, які представляють т. з. консервативістський антиглобалізм), що заявляють про свою боротьбу з неолібералізмом чи його проявами, однак участі в акціях протесту не беруть; їх не визнають ядром антиглобалістського руху.
Антиглобалістські організації характеризують як радикальні політичні угруповання.
Програма й діяльність антиглобалістів представлені такими основними положеннями: для відновлення балансу світової системи західним країнам необхідно списати борги країн, що розвиваються, й колишніх соціалістичних; виробити нові правила міжнародного кредиту, що забороняють висувати умови, які обмежують суверенітет; замінити МВФ і Світовий банк системою регіональних банків, побудованих на демократичній основі, підзвітних усім країнам-учасницям рівною мірою; західному світу відмовитися від знищення цивілізацій, які є альтернативними західній, і зупинити процес знищення національних держав.
Виділяють шість форм антиглобалізму: економічний, фінансовий, політичний, інформаційний, гуманітарний, екологічний. Соціальною базою антиглобалізму є різні політичні групи і напрями: націоналісти, фашисти, антифашисти, пацифісти, захисники тварин, анархісти, зелені, ізоляціоністи, представники сексуальних меншин, профспілкові організації, прихильники гноблених релігій, представники молодіжних, екологічних, студентських та антивоєнних рухів, борці за права людини, захисники прав споживачів, противники абортів, безробітні, студенти-гіпі. Серед апологетів антиглобалізму ― З. Бауман, С. Джордж (1934; США), Н. Кляйн (1970; Канада), Д. Кортен (1937; США), Л. Ларуш (1922–2019; США), субкоманданте Маркос (1957?; Мексика), Н. Хомський та ін.
Антиглобалізм в Україні
В Україні рух антиглобалізму тільки набирає обертів. Проявом антиглобалістського руху є Всесвітній соціальний форум (ВСФ) ― міжнародна зустріч, яку проводять щорічно (з 2001) на противагу Давоському форуму; він об’єднує активістів багатьох соціальних рухів (зелені, активісти студентських і жіночих рухів, неурядові організації тощо) з усього світу. Регулярно відбуваються південноафриканський (з 2001), європейський (з 2002), азійський (з 2003), середземноморський (з 2005), а також національні й локальні соціальні форуми (італійський, індійський, український, Бостонський, Ліверпульський, Соціальний форум США, Білорусі, Росії).
Джерела
- Субкоманданте Маркос. Другая революция. Сапатисты против нового мирового порядка / Сост. А. Цветкова, О. Ясинского; пер. с исп. О. Ясинского. Москва : Гилея, 2002. 300 с.
- Klein N. No Logo: Taking Aim at the Brand Bullies. New York : Picador, 2009. 544 p.
Література
- Мысляева И. Н. Глобализация и антиглобализм // ЭКО. 2002. № 12. С. 31–40.
- Панарин А. С. Искушение глобализмом. Москва : Эксмо-Пресс, 2002. 416 с.
- Удовин С. Альтерглобализм — теория и практика «антиглобалистского движения». Москва : УРСС, 2003. 256 с.
- Дергачев В. А. Глобалистика. Учебное издание. Москва : Юнити-Дана, 2005. 304 с.
- Антиглобализм и глобальное управление / Под ред. Д. Н. Пескова. Москва : Московский государственный институт международных отношений (университет) МИД Российской Федерации, 2006. 440 с.
- Самойлов О. Ф. Теорія та практика антиглобалістського руху // Проблеми міжнародних відносин. 2014. Вип. 9. С. 238–251.
- Гавеля В. Л. Філософія глобальних процесів і антиглобалізм // Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «Києво-Могилянська академія». Серія: Філософія. 2015. Т. 257. Вип. 245. С. 9–14.
- Левченюк Є. В. Глобалізм — антиглобалізм: особливості прояву // Софія. 2016. № 1 (5). С. 72–76.
- World Social Forum (офіційний сайт). URL: http://www.forumsocialmundial.org.br
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Антиглобалізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антиглобалізм (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
