Андаманські мови
Андама́нські мо́ви — за генетичною типологією — умовно виокремлена мовна сім’я, що об’єднує мови, поширені на Андаманських островах. Причина виокремлення — значна типологічна подібність, яку можна пояснити віддаленим у часі спільним походженням.
До андаманських входять дві групи — північно- та південноандаманські мови. Подібність між ними може бути також пояснена тривалими міжмовними контактами носіїв. У такому разі вони є двома окремими мовними сім’ями, що підтверджується значними відмінностями в базовій лексиці. Їхню відокремленість доводить індійська лінгвістка А. Аббі.
Більшість андаманських мов є мертвими. Інші перебувають на межі зникнення (сукупна кількість живих носіїв не перевищує кількасот осіб). Новоандаманською мовою володіє близько 35 осіб (1997, оцінка). Усі її носії також володіють гінді. Мовою онге володіє близько 100 осіб (1997, оцінка). Мовою джарава — близько 200 осіб (1997, оцінка). Більшість носіїв онге і джарава — монолінгви.
Лінгвіст М. Рулен (США) виявив суттєві типологічні подібності між андаманськими мовами та мовою кусунда (мова-ізолят племені кусунда, Непал). Дослідження цієї сім’ї важливе для формування уявлення про мови додравідського і доіндоєвропейського мовного субстрату в Індії.
Північноандаманські (великоандаманські) мови поділяються на північну (бо, єрева, кора, чаріар), південну (балава і беа) і центральну (джуваї, кеде, кол і пучіквар) підгрупи, а також сформовану в 19–20 столітті новоандаманську. До південноандаманських (онганських) мов входять джангіл, джарава і онге. Окремі дослідники висувають гіпотезу про можливу приналежність сентинельської мови до південноандаманських, однак на 2019 рік немає жодних даних про неї, оскільки населення острова Північний Сентинел не контактує з цивілізацією. Кількість носіїв сентинельської мови невідома.
Північноандаманські мови описано фрагментарно. Усі вони вимерли в 19–20 ст. Водночас сформувалася креольська новоандаманська мова, в основі якої лежить єрева з численними запозиченнями з інших північноандаманських і гінді. Одна південноандаманська мова (джангіл) вимерла наприкінці 19 — на початку 20 ст. Південноандаманські мови вивчено краще, ніж північноандаманські, однак у цілому стан їхнього дослідження недостатній для широких узагальнень.
За типологічною класифікацією андаманські належать до аглютинативних мов. Серед засобів словотворення в них поширено суфіксацію і префіксацію.
Специфічна риса фонетики андаманських мов — майже повна відсутність фрикативних приголосних (виняток — звук [h]). У мовах північноандаманської групи відсутня граматична категорія числа.
Важлива риса морфології північноандаманської групи — наявність виражених у специфічних префіксах іменних класів, якими іменники поєднуються з певними частинами тіла. У андаманських мовах майже відсутній числівник як частина мови — наявні числівники зі значенням «один», «два», «ще один», «кілька», «усі».
Література
- Man E. Dictionary of the South Andaman Language. Bombay : British India Press, 1923. 204 p.
- Abbi A. Endangered Languages of the Andaman Islands. München : Lincom Europa, 2006. 117 p.
- Abbi A. Dictionary of the Great Andamanese language. Port Blair : Ratna Sagar, 2011. 480 p.
- Abbi A. A Grammar of the Great Andamanese Language. Leiden; Boston : Brill, 2013. 304 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Андаманські мови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андаманські мови (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
