Андаманські й Нікобарські острови
Андама́нські й Нікоба́рські острови́ (гінді अंडमान और निकोबार द्वीप, англ. Andaman and Nicobar Islands) — союзна територія в складі Індії, на одноймених островах.
Зміст
Географічне положення
Острови розташовані в Бенгальській затоці між Індією та М’янмою. Архіпелаг розділений протокою Десятого градуса на дві частини: північну — Андаманські та південну — Нікобарські острови. Площа Андаманських островів — понад 6 400 км², загальна кількість островів — 204. Серед них за площею найбільші Північний, Середній та Південний Андаман, які розташовані поруч і розділені, відповідно, вузькими і звивистими протоками Стюарта та Андаманською. Південніше, через протоку Мак-Ферсон, лежить острів Ратленд, ще далі на південь — острів Малий Андаман. На схід від Великого Андаману розташований архіпелаг Рітчіс. Площа Нікобарських островів — понад 1 800 км², загальна кількість островів — 22. Найбільші серед них — Великий Нікобар, Малий Нікобар, Кар-Нікобар, Нанкаурі, Катчал. Обидві групи островів архіпелагу омиває зі сходу Андаманське море, зі заходу — води Бенгальської затоки.
Aдміністративний поділ
Андаманські й Нікобарські острови поділяються на три округи: Нікобар, Північний та Середній Андаман, Південний Андаман. Округи поділяються на адміністративні підрозділи та райони (талуки). Територія — 8 249 км2. Столиця — м. Порт-Блер.
Історична довідка
Відомості про заселення островів Бенгальської затоки датовані початком 11 ст. Першими з європейців на архіпелаг прибули данці. Їхня колонія існувала протягом 1756–1784. У 1789 Велика Британія заснувала порт на осторві Чатем, а Андаманські острови використовувала як каторгу, де відбували покарання індійські повстанці. 1889 збудовано поселення Порт-Блер, центральним місцем якого стала Стільникова в’язниця (діяла до 1939, зараз — музей). Під час Другої світової війни острови окупувала Японія, після закінчення війни вони потрапили під контроль Індії, 1950 отримали статус союзної території. Унаслідок нищівного цунамі 2004 на островах загинуло близько 2 000 осіб.
Природа
Архіпелаг є вершиною хребта підводного, який розділяє глибинні води Бенгальської затоки й Андаманського моря та є підводним продовженням хребтів Ракхайн у М’янмі й Барисані на острові Суматра. Підводний гірський хребет утворився на стику двох літосферних плит. Андаманські острови складені палеогеновими турбідітами, на яких залягають неогенові осадові породи — вапняки, мергелі, глинисті сланці. Відомі верхньокрейдяні офіоліти. Уздовж дуги Андаманських островів простягнувся підводний хребет, дві вершини якого — вулканічні острови Баррен (з активним вулканом) та Наркондам (зі згаслим). На острові Баратанг (поблизу Середнього Андаману) активний грязьовий вулканізм. Рельєф місцевості Андаманських й Нікобарських островів майже однотипний — невисокі плато з пологими схилами, спрямованими до берега, які переходять у прибережні рівнини. Найвища точка Андаманських островів — гора Радхихайн (738 м; на острові Великий Андаман), Нікобарських островів — гора Карай-Лата (642 м, на острові Великий Нікобар). На островах архіпелагу є поклади цементної сировини. Рудопрояви піриту, нікелю й золота вивчені недостатньо. На шельфі Андаманських й Нікобарських островів ведеться пошук вуглеводнів. Перспективними для видобутку вважаються поклади газових гідратів поблизу Андаманських островів, запаси яких оцінюються близьео 6 трлн м3.
Клімат — субекваторіальний. Температури протягом року майже незмінні від +29 до +30,5 °С. Загальна кількість опадів — 2700–3000 м. Чітко увиразнюються сухий сезон (січень — квітень) та сезон дощів (кінець травня — жовтень).
Ґрунти Андаманських й Нікобарських островів загалом бідні на поживні речовини. У прибережних районах — кислі сульфатні (pH = 4,5–6,0), на гірських плато — червоні вилугувані, у міжгірʼях — намиті, важкі, зазнають сезонного коливання рівня ґрунтових вод, у долинах річок — алювіальні ґрунти.
На Андаманських й Нікобарських островах значна кількість невеликих повноводих річок і струмків, які беруть початок на гірських плато та впадають в океан. Основна річка на Південному Андамані — Дханіхарі, що тече з півдня на північ острова. Для потреб міста Порт-Блер за часів британського панування на ній збудовано греблю завдовжки 132 м і заввишки 37 м. Водосховище, утворене після будівнитва дамби, є основним джерелом питної води. На острові Південний Андаман лише місто Порт-Блер має систему для відведення стічних вод у море. На острові Середній Андаман головний потік — Рангат, а на острові Північний Андаман — Калпонг. На острові Великий Нікобар — 5 невеликих річок.
Тропічні ліси займають понад 90 % території Андаманських й Нікобарських островів, де росте понад 2 600 видів рослин, серед них понад 150 папоротей (див. Папоротеподібні), 100 орхідей, а також пальмові, діптерокарпові, сандалові дерева тощо. Понад 80 видів є ендемічними (див. Ендеміки). На островах архіпелагу представлені переважно лісові біотопи: тропічні вічнозелені, андаманські напіввічнозелені, вторинні вологі листяні ліси, мангри; вологі бамбукові (див. Бамбук) зарості; прибережні пальмові гаї. На острові Баратанг — карстовий ландшафт (див. Карст); понад 175 вапнякових печер. Навколо островів — коралові рифи, де мешкає безліч риб і морських змій. Фауна тропічних лісів налічує 60 видів ссавців, серед яких довгохвості макаки, макака-резус та інші мавпи, дикі кабани, ендемічні види рукокрилих і гризунів. На узбережжі — чисельні популяції морських черепах. На Андаманських й Нікобарських островах розташовано 9 національних парків, понад 90 резерватів.
Населення
Загальна кількість (2019, оцінка) — 434 тис. осіб, густота — 55 осіб/км². Частка дітей до 14 років — 28 %, населення віком 15–59 років — 69 %. Чоловіків — 53,2 %, жінок — 46,8 %. Мовна структура населення (2011, перепис): бенгальська (28,5 %), гінді (19,3 %), тамільська мова (15,2 %), телугу (13,2 %), малаялам (7,2 %), нікобарські мови (5,5 %). Релігійна структура: індуїсти (69,4 %), християни (21,7 %), мусульмани (8,5 %), сикхи та буддисти (>1 %). Від 2014 населення стабільно збільшується внаслідок зростання народжуваності та міграції. Найбільші міста — Порт-Блер (100 тис. осіб), Рангат (40 тис. осіб). Є кілька містечок — Дігліпур, Маябундер, Гарахарма та ін. Коефіцієнт урбанізації — 38 %. На Нікобарських островах міст немає, адміністративний центр — с. Малакка (1,5 тис. осіб, 2018).
На Андаманських й Нікобарських островах проживають аборигени, які досі зберегли первинний устрій, займаються риболовлею, збиральництвом і полюванням (використовують списи, луки та стріли). Деякі племена не носять одягу. Аборигени архіпелагу, особливо Нікобарських островів, належать до неконтактних племен, іноді вороже ставляться до чужинців. Точна їхня кількість невідома. Плем’я каренів (2 000 осіб) живе і на Нікобарських островах, і в районі міста Маябундер. На Андаманських островах мешкають племена джарава (380 осіб), онге (101 особа), андаманці (44 особи), сентінельці (невідомо; 2011, перепис). Спілкуються андаманськими мовами. На багатьох Нікобарських островах живуть нікобарські аборигени та шомпени, останні — лише в глибині острова Великий Нікобар.
Господарство
Більшість населення зайнята ремеслами, виловом риби й крабів, сільським господарством. Площа угідь — 48 675 га. У долинах вирощують рис — головну продовольчу культуру, бобові та овочі, на горбистих ділянках — фрукти: манго, сапоту, банани, папаю, ананаси. На узбережжях — плантації кокосових пальм. Рослини для виготовлення спецій (див. Прянощі), як-от перець, гвоздика (див. Гвоздичне дерево), мускатний горіх і кориця, культивують на штучних багаторівневих терасах. Промисловість представлена підприємствами з виготовлення пластмас, рибообробними заводами та заводом безалкогольних напоїв, меблевими цехами. Відкриті відділення Державного банку Індії, інших банків, розширюється торгівля, мережа мобільного зв’язку. Туризм розвивається на Андаманських і Нікобарських островах лише в останні 10–15 років. Північний і Середній Андаманські острови, острів Баратанг, острів Хавелок мають потужний туристичний потенціал — незаймані джунглі, печери, пляжі, тепле море. Сфера послуг та інфраструктура розвинені недостатньо. Збудовано понад 20 готелів.
Діють візові обмеження для іноземців. Кількість туристів — 438 тис. осіб (2017). Індія суворо охороняє неконтактні племена Нікобарських островів, тому доступ на архіпелаг на південь від протоки Десятого градуса заборонений.
На Андаманських островах розміщено бази індійських ВМС.
Основний вид транспорту — морський Головний порт — у місті Порт-Блері, крім нього — невеликі порти і причали на різних островах. Основні пасажирські перевезення між островами здійснюються морем, відстань до портів Індостану — понад 1 200 км. Транспортне сполучення значно покращилося з розширенням аеропорту в місті Порт-Блері. На інших островах споруджені місцеві злітно-посадкові смуги. 2000–2010 реконструйовано основний автошлях — Велику Андаманську автомагістраль між містом Порт-Блер на півдні та містечком Дігліпур на півночі (230 км).
Наука, освіта, культура
Функціонують Андамансько-нікобарський регіональний центр Антр. служби Індії, Центральний острівний сільсько-господарський науково-дослідний інститут та інші. На Андаманських і Нікобарських островах 218 початкових, 84 середніх, 65 загальноосвітніх шкіл (2016), 3 коледжі, школа медичних сестер. Грамотність серед чоловіків — 91 %, жінок — 83 %.
Найвідоміший меморіал у місті Порт-Блері — Стільникова в’язниця. Діють музеї лісу, антропології, риболовлі та ін. Поширені народні промисли, зокрема різьблення по дереву й мушлях, виготовлення посуду з кокосових горіхів, видобуток перлів, плетіння з джуту, плетіння кошиків.
Щороку від грудня до січня проходить острівний туристичний фестиваль.
Спорт
Розвиваються різні види водного спорту та активного туризму: підводне плавання з маскою або аквалангом, серфінг, катання на водних лижах та каяках, спортивна риболовля тощо. Серед місцевого населення популярні крикет, східні бойові мистецтва. У місті Порт-Блері збудовано багатоцільовий стадіон «Нетаджі», на якому проводять спортивні змагання.
Література
- District Census Hand Book // Office of the Registrar General & Census Commissioner, India. 2011. URL: http://www.censusindia.gov.in/2011census/dchb/DCHB.html
- Mishra J. History of Andaman and Nicobar Islands (1800 to 2014). New Delhi : Rajesh Publications, 2015. 210 p.
- The Andaman-Nicobar Accretionary Ridge: Geology, Tectonics and Hazards / Ed. by P. Bandopadhyay, A. Carter. London : Published by the Geological Society, 2017. 237 p.
- Biodiversity and Climate Change Adaptation in Tropical Islands / C. Sivaperuman, A. Velmurugan, A. Singh et al. London : Academic Press, 2018. 805 p.
- Tripathi P. The Vulnerable Andaman and Nicobar Islands: A Study of Disasters and Response. London; New York : Routledge, 2018. 354 p.
- Directorate of Economics & Statistics Andaman & Nicobar Islands (офіційний сайт). URL: http://andssw1.and.nic.in/ecostat/index.php
- National Informatics Centre Andaman & Nicobar Islands (офіційний сайт). URL: http://www.and.nic.in/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Молікевич Р. С. Андаманські й Нікобарські острови // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андаманські й Нікобарські острови (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
