Андрій Боголюбський
Андрі́й Боголю́бський, Андрі́й Ю́рійович Боголю́бський (бл. 1120, імовірно м. Ростов, тепер РФ — 30.06.1174, с. Боголюбово, тепер РФ) — державний діяч, князь вишгородський, пересопницький, володимиро-суздальський (1155–1174). Точних даних про місце й дату народження не виявлено. Свідчення історика В. Татіщева про народження у 1111 в м. Ростові не підтверджуються історичними джерелами.
|
Андрій Боголюбський | |
|---|---|
| Народження | бл. 1120«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.112. |
| Місце народження | можливо, м. Ростов |
| Смерть | 30.06.1174 |
| Місце смерті | с. Боголюбово |
| Напрями діяльності | політика |
2-й або 3-й син Юрія Долгорукого, онук Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха. Мати — донька половецького хана Аепи Осеневича. Перша дружина невідома, друга — осетинська княжна.
1147 Андрій Юрійович разом із братом Ростиславом за наказом батька здійснив похід на Рязань. Під час війни за м. Київ (1148–1151) між Юрієм Долгоруким і його племінником Ізяславом Мстиславичем Андрій Юрійович підтримував батька.
Здобуваючи київський престол, Юрій надавав синам у володіння землі півдня Русі. 1149 Андрій Юрійович одержав Вишгород, 1150 замість нього міста Турів, Пінськ, Дорогобуж і Пересопницю. Але після повернення Ізяслава 1151 до м. Києва Андрій Юрійович втратив ці володіння. У березні 1155 Юрій став київським князем і віддав Андрію Юрійовичу у володіння м. Вишгород, що зазвичай належало старшим синам київ. государів, першим претендентам на престол. Однак 1155 Андрій Юрійович без згоди батька залишив м. Вишгород і переїхав до м. Володимира на Клязьмі (тепер — м. Владимир, РФ).
Після смерті Юрія 1157 Андрій Юрійович витіснив із міст Ростова і Суздаля своїх молодших братів Михалка та Всеволода і об’єднав під своїм правлінням північно-східні руські землі, ставши Великим князем Володимиро-Суздальського князівства. Своєю столицею він зробив м. Володимир, у якому збудував новий дитинець, головні ворота якого було зведено за зразком київських Золотих воріт (споруда в м. Володимирі одержала цю ж саму назву), а також Успенський собор.
Сам Андрій Юрійович жив у замку в с. Боголюбові неподалік від м. Володимира. Андрій Юрійович продовжував політику батька, який намагався здобути владу над м. Новгородом і Південною Руссю. Він вигнав до Візантії чотирьох своїх братів і матір, другу дружину Юрія Долгорукого.
Після смерті двоюрідного брата Андрія Юрійовича київського князя Ростислава Мстиславича Андрій Юрійович доручив синові Мстиславу заволодіти м. Києвом. 12.03.1169 той разом із чернігівськими Ольговичами та іншими південноруськими князями захопив м. Київ. У м. Києві Андрій Юрійович посадив свого брата Гліба. 1173 він безуспішно боровся зі смоленськими Ростиславичами за м. Київ і Київську землю.
Авторитарні методи правління й жорстокість навіть щодо близьких до нього людей стали причиною змови проти Андрія Юрійовича. Князь був убитий боярами в ніч з 29 на 30.06.1174.
Література
- Лимонов Ю. Владимиро-Суздальская Русь. Очерки социально-политической истории. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1987. 213 с.;
- Воронин Н. Андрей Боголюбский. Москва: Водолей, 2007. 321 с.;
- Межжеріна Г. Субстантивно-ад’єктивний дискурс концептуалізації образу князя Андрія Боголюбського в літописах Київської Русі // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Л. Булаховського. 2014. Вип. 24. С. 104–117.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Котляр М. Ф. Андрій Боголюбський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрій Боголюбський (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.06.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
