Антагоніст
.jpg)
Антагоніст ( грец. ἀνταγωνιστής — суперник, супротивник, від αντι — проти, протилежний та αγών — змагання, суперництво) — у художньому творі — персонаж, який протидіє головному герою (протагоністу), є носієм протилежних цілей, цінностей, рис характеру. Протистояння «антагоніст — протагоніст», закладене ще в давньогрецьких трагедіях, зазвичай складає центральний конфлікт твору та визначає розвиток сюжету.
У класичній античній літературі антагоніст виступає переважно як антигерой — негативний персонаж, котрий чинить перешкоди головному герою, лиходій, носій зла, відразливих рис або непереборних обставин. Така роль могла належати не тільки людині, а й надприродним силам (богам, фатуму тощо). Утім, можливі й сюжети, де антагоніст рівний протагоністу за чеснотами (напр. Ахілл і Гектор у гомерівський «Іліаді»). Співвідношення «позитивний протагоніст — негативний антагоніст» здатне радикально мінятися, якщо головний герой твору уособлює негативні риси, злочинну вдачу: тоді антагоніст стає носієм альтернативних чеснот (напр. Макдуф у трагедії В. Шекспіра «Макбет» або Дж. Гаркер у стрічці Ф. Копполи «Дракула»).
Протагоністу нерідко приписують гіпертрофовані вади, прикметні зовнішні риси. Хоча роль антагоністів допоміжна, часом їхні образи є складнішими й глибшими, ніж образи протагоністів, а їхня роль — визначальною у розвитку сюжетної лінії (наприклад, Яго, Моріарті, Ганнібал Лектор, Дарт Вейдер, Волан-де-Морт, Джокер тощо). Постаті антагоніста у різних жанрах властиві різні особистісні риси та рольові функції. Так, у жанрі хорору антагоністи часто наділені вдачею геніального і підступного маніяка. Натомість, у народних казках, комедії антагоніст не стільки персоніфікує зло, скільки шкодить, капостить, втягує героя у кумедні ситуації (наприклад, чорт і Вакула у повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом»). Роль антагоніста можуть виконувати групи осіб, загрози, катаклізми, соціальні норми й соціальне середовище та ін. обставини, які вимушений долати головний герой.
Література
- Литературные архетипы и универсалии / Под ред. Е. М. Мелетинского. Москва : Рос. Гос. гуманит. ун-т, 2001. 433 с.
- Міфи України: За книгою Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях» / пер. Ю. Буряка. Київ : Довіра, 2003. 383 с.
- Smiley S. Playwriting: The Structure of Action / Rev. and еxp. еd. Yale : Yale University Press, 2005. 336 р.
- Ткачук М. Наративні моделі українського письменства. Тернопіль : Медобори, 2007. 463 с.
- Гнатенко К. І. Проблеми вивчення художнього образу в літературному творі // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського: збірник наукових праць. Серія: філологічні науки (літературознавство). 2016. № 1(17). С. 59–64.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Антагоніст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антагоніст (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
